Кожен раз, коли діти хворіють, охоплює липкий холодний неконтрольований страх.
Він змушує серце стискатись лещатами, робить дихання нечастим і поверхневим, живіт ніби прилипає до хребта, починає нудити.
До цього, здається, неможливо звикнути.
Пальці холонуть, в тілі з’являється слабкість, серце починає шалено калатати… Здається, що воно проломить грудну клітку і випаде назовні, коли чуєш, крізь сон, нічний плач або стогін в дитячій кімнаті.
Пів секунди відокремлює положення лежачи від положення «як штик» біля ліжка дитини.
Здається, зможеш підхопити на руки будь-яку з них, в будь-якому віці.
Жінка починає вмирати за своє дитя, починаючи з моменту появи цього дитятка на світ.
І дарма кажуть, що тільки боягузи вмирають тисячу разів, а сміливі лише один раз. Матері вмирають мільйони разів, починаючи з самого моменту перетворення в богиню-творця.
Поділіться, як ви переживаєте дитячі хвороби? Як заспокоюєте і підтримуєте себе і дитину?
Джерело: Ольга Баннікова
