“Діти нас не чують, діти на нас дивляться”. Автор невідомий, але до біса правий!
Для дітей

“Діти нас не чують, діти на нас дивляться”. Автор невідомий, але до біса правий!

Колись давно, ще задовго до народження дитини, я, як завжди, поспішала з ранку на роботу. Є у нас біля будинку перехрестя, воно невелике, без світлофорів, тому всі місцеві жителі переходять дорогу, як правило, на ньому, хоча, якщо пройти ще метрів 100, то можна побачити цілком собі пристостойну “зебру”. Стою я на цьому перехресті, чекаю поки машин стане менше, щоб швиденько перебігти через дорогу. Підійшла жінка з дитиною років п’яти – шести. Стоїть поруч зі мною і лається в дусі: “Ось водії, як зазвичай, навіть не пропустять”. І так вона це емоційно і голосно повторювала хвилини три, що я занервувала ще більше. Ледве потік машин став менший, жінка схопила дитину за руку і потягла її на іншу сторону дороги. Я тоді ще подумала: “Ось через кого діти потім вибігають на проїжджу частину”.

Через багато років у мене в самої народилася дитина, нещодавно ми відзначили цілий рік :). Утворилася у мене якась традиція. Пізно ввечері, коли синок або вже спить, або засинає, я набираю в ліжко багато-багато їжі і, дивлячись телевізор, поглинаю її як винагороду після напруженого дня 🙂

До недавнього часу і не думала змінювати своєї традиції, поки днями мій, вже підрісший синочок, не став зі свого стільчика в процесі пережовування їжі, показувати в сторону ліжка. Спочатку я не могла зрозуміти, що з ним відбувається і чого він хоче, тільки через кілька днів до мене дійшло! Адже він майже щодня бачить, як я їм в ліжку! Але… йому ж тільки рік і він не може повторювати мене…. але як показала практика – може! Ще й як може! Мимоволі згадались мені слова, які уже стали крилатими: “Діти нас не чують, діти на нас дивляться”. Не знаю, хто їх автор, але ця людина до біса права!

Ми можемо скільки завгодно вчити дитину переходити дорогу тільки на зелене світло, але якщо батьки при ньому порушують правила дорожнього руху і переходять на червоне світло, то і дитина буде так робити. Тому що діти в першу чергу вчаться на прикладі. 

Не стільки важливо, що ти говориш дитині. Важливо, що ти їй показуєш.

Юлія Кулікова