Один з найстрашніших діагнозів, який може поставити собі людина – «вже пізно»
Територія натхнення

Один з найстрашніших діагнозів, який може поставити собі людина – «вже пізно»

Дивна штука — життя…

У дитинстві здається, що 28 років — це вік напівживого старого! У 28 ти не розумієш, як 40-річні ноги тягають і навіщо…, лягли б вже і лежали, навіщо бродити, пісок свій розсипати всюди.

А потім ти сам нестримно влітаєш в цей вік і тобі смішно згадувати себе, того, маленького і дурного, думаючого так…

І ти розумієш, що в 35 років можна закохатися, як підліток, і створити найщасливішу сім’ю.

У 38— побудувати будинок, переїхати, почати все з нуля І буде здорово!

У 40 кинути роботу, без якої ти себе не мислив два десятки років і ні про що не жаліти, озираючись назад. Ні одного дня не жаліти ні про що!

А після 40 знаходити друзів… таких, не прочитавши від яких «добрий ранок», ти починаєш нервувати, і все валиться з рук.

А в 44 до тебе раптом приходить хтось з минулого і пропонує, ну як би вам пояснити…- очолити загін «льотчиків», наприклад. Або побудувати ресторан на Північному Полюсі. Або поїхати дресирувати індійських слонів. Неважливо. Ти відмовляєшся, говориш: «Ви помилилися, я не те, що вам треба, я не вмію, он скільки красивих і розумних це вміють, навіщо я вам?»

А тобі відповідають: «Спробуй. Ну спробуй! Це дуже цікаво!»

Ти пробуєш — і виходить. Пробуєш трошки сміливіше — і знову виходить.

А через тиждень хтось твоїми губами говорить: «Не сперечайтеся, я зроблю по-іншому, по-своєму, я краще знаю»,— тим же людям, яких ти запевняв, що не знаєш і не вмієш. І вони сміються по-доброму, і знову все виходить.

І ти знову ні про що не жалієш, озираючись назад. І розумієш, що готовий залишити те, без чого ще вчора себе не мислив!

До чого в цьому житті можна застосувати слово «ПІЗНО»? Ні до чого!!! Поки ти сам так не думатимеш…

Автор невідомий