У важку хвилину життя просто візьміть віничок і підметіть!
Психологія

У важку хвилину життя просто візьміть віничок і підметіть!

А знаєте, слово «тримайтеся» в скрутну хвилину мене особисто не дратує. Не викликає бажання відповісти: «ох, вам добре говорити! А мені як?!». Я в це слово ось який сенс вкладаю:

Професор Яров писав про блокаду, вивчав документальні свідчення. І така історія його вразила: дітей стали відправляти в евакуацію по Ладозі, по Дорозі Життя. Місць було дуже мало, дорога була страшна і важка, а діти були смертельно виснажені. Вони вже помирали. І треба було вибрати тих, хто зможе доїхати. Витримати дорогу. Врятуватися. Страшний, трагічний вибір… І дистрофічні лікарі йшли на хитрість.

Діткам говорили: «Бачиш підлога брудна! Ти візьми віник і підмети. Покажи, як ти вмієш!».

І ті діти, у яких залишалися сили, брали віник і починали мести… Можливо, у них теж не було сил. Але у них залишалася воля – це замінює сили. Брали віник і підмітали… І хтось із перевіряючих обурювався, якийсь чиновник. А лікарі сказали: ми так вибираємо тих, хто може вижити в дорозі. Хто може перенести дорогу і врятуватися».

Це страшна історія – але в блокадному Ленінграді інших не було. І я думаю іноді, що життя – це теж комісія. Комісія каже: «Візьми віник. Підмети кімнату!». І поки ми можемо підмести, поки можемо себе змусити – ми будемо жити. Нас візьмуть у важкий, небезпечний, але рятівний шлях.

Треба триматися. Щосили треба триматися. Ось це ми один одному говоримо в скрутну хвилину, ось в чому сенс цього слова, хоча іноді воно здається образливим і недоречним. Але що ще скажеш? Не будеш же всім про віник розповідати, як я вам розповіла. Тримайся – це візьми віник і підмети. Покажи життю, що ти ще живий і хочеш жити. І тоді шансів на порятунок буде більше. Набагато більше.

Ганна Кір’янова