Стежити, щоб дитина була одягнена і нагодована – це турбота, а не виховання!
Для дітей

Стежити, щоб дитина була одягнена і нагодована – це турбота, а не виховання!

Сімейний психолог з 30-річним стажем розповідає про найважливіші речі, які ми часто беремо до уваги, намагаючись «виростити з дитини людину».

1. Будучи нещасними людьми, ви ніяк не зможете так вибудувати стосунки з дитиною, щоб вона була щасливою. А якщо щасливі батьки, то спеціально і робити нічого не треба.

2. Багато хто вважає, що у них, батьків, все нормально, а проблеми тільки у їхніх дітей.

І дивуються, коли в одній сім’ї виростають дві абсолютно різні дитини: одна впевнена в собі, успішна, відмінник, а інша – закомплексована невдаха, вічно ниюча або агресивна. А адже це означає, що діти по-різному відчували себе в сім’ї, і комусь із них не вистачило уваги. Хтось був більш чутливим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

3. Стежити за тим, щоб дитина була одягнена, взута і нагодована – це турбота, а не виховання.

На жаль, багато батьків упевнені, що турботи досить.

4. Як ви спілкуєтеся з дитиною в її дитинстві, так вона буде обходитися з вами у вашій старості.

5. Школа повинна навчити не тільки математики та літератури, скільки самого життя.

Від школи важливо одержати не стільки теоретичні знання, скільки практичні навички: вміння спілкуватися, будувати стосунки, відповідати за себе – свої слова і вчинки, вирішувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом… Саме ці навички допомагають впевнено почувати себе в дорослому житті і заробляти собі на життя.

6. Надмірні переживання дитини через погані оцінки – це тільки дзеркало реакції дорослих.

Якщо батьки спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, ще на якісь збої, якщо батьки посміхаючись, говорять: «Моя дорогенька, не переймайся», то і дитина спокійна, стабільна, обов’язково вирівнюється в навчанні і знаходить справу, де у неї все виходить.

7. Якщо в початковій школі ваша дитина не справляється з програмою, якщо вам доводиться подовгу сидіти з дитиною над уроками – проблема не в дитині, а в школі.

Складніше – не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагаючись наздогнати програму, складену педагогами. У першому класі на підготовку домашнього завдання повинно йти від 15 до 45 хвилин.

8. Карати дітей можна і іноді навіть необхідно.

Але потрібно чітко розділяти дитини і її вчинок. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи вона зробить уроки, поїсть і прибере за собою. І ось ви приходите додому і бачите картину: каструлі з супом ніхто не торкався, підручники явно не відкривалися, на килимі папірці якісь валяються, а дитя сидить носом в планшеті. Головне – в цей момент не перетворюватися на фурію, не кричати про те, що «у всіх діти як діти» і що з вашої дитини виросте нуль без палички. Без найменшої агресії підходите до дитини. Посміхаючись, обіймаєте її і говорите: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти тиждень не отримаєш». А кричати, ображати, ображатися і не розмовляти – ось цього не треба. Дитина покарана відлученням гаджетів.

9. Кишенькові гроші повинні бути у дитини вже років з шести.

Не великі, але регулярні суми, якими дитина розпоряджається сама. І дуже важливо, щоб гроші не стали інструментом для маніпуляції. Не треба контролювати, на що дитина їх витрачає, і ставити суму траншей в залежність від її успішності і поведінки.

10. Не треба за дітей проживати їх життя, вирішувати, що їм робити і що ні, вирішувати за них їхні проблеми, тиснути на них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками.

Ви ж постарієте, як вони самі жити-то будуть?

11. У всьому світі вчитися в університети йдуть тільки найрозумніші і найбагатші. Решта йде працювати, шукати себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що?..

12. Я проти постійного пильного контролю.

Дитина повинна бути впевненою, що в родині її люблять, поважають, зважають на її думку і довіряють. Ось в цьому випадку вона не зв’яжеться з «поганою компанією» і уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з напруженою ситуацією в родині.

13. Коли я працював в школі, то в День знань говорив, що вчитися треба хоча б тому, що за роботу головою платять у багато разів більше, ніж за фізичну працю. І що вивчившись, ви зможете працювати і отримувати гроші за те, що самі любите робити.

14. Бардак в кімнаті підлітка відповідає його внутрішньому стану.

Так зовні виражається хаос в його душевному світі. Добре ще, якщо він миється… Вимагати «навести порядок» можна тільки, якщо речі дитини вивалюються за межами його кімнати.

15. Виховувати – не означає пояснювати, як треба жити. Це не працює.

Діти розвиваються тільки за аналогією. Що можна, а що не можна, як треба і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а виключно з їх вчинків. Простіше кажучи, якщо батько каже, що пити шкідливо, а сам не просихає – існує багато шансів, що син стане алкоголіком. Це найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менше чуйно.

16. Говорити з дітьми треба про життя взагалі, а не про те, як треба жити.

Якщо ж батько може говорити з дитиною тільки про проблеми – у нього проблема.

17. Якщо дитина намагається маніпулювати дорослими – у неї просто невроз.

І треба шукати його причину. Здорові люди не маніпулюють – вони вирішують свої проблеми, діючи прямолінійно.

18. У розмові з дитиною не критикуйте її, не чіпайте її особистість, не виходьте за рамки аналізу її вчинків.

Говоріть не про неї, а про себе. Не «ти – поганий», а «я думаю, ти погано вчинив». Використовуйте формулювання: «Мені не подобається, коли ти…», «Мені б хотілося, щоб…» і т.д.

19. Дитина повинна відчувати, що батьки – це добрі, але сильні люди.

Які можуть її захистити, можуть її в чомусь відмовити, але завжди діють в її інтересах і, головне, дуже її люблять.

Михайло Лобковський