“Святий Миколаю, будь ласка, забери маски” – проникливі слова, який знайдуть відгук у кожному серці
Хвилинка гумору

“Святий Миколаю, будь ласка, забери маски” – проникливі слова, який знайдуть відгук у кожному серці

Мені тут підказали, що в цьому році лист Святому Миколаю потрібно починати не зі слова «принеси», а зі слова «забери».

Отож,

Іл.: @art.raketa

“Миколаю, дорогенький. Мабуть, не треба нічого нового, дай ми розберемося зі старим. Я вже не можу більше кататися на цій пекельній каруселі, нехай якісь речі трохи постоять на своїх місцях, гаразд?

Але, якщо можеш, забери маски.

Особливо у тих, хто в окулярах. Хоча б їх пощади, Миколаю, тому що скло запотіває, і вони вічно бредуть в густому тумані, навпомацки, як їжачки, не бачачи ні машин, ні людей, нічого. Якщо не коронавірус, то який-небудь автобус на перехресті їх точно доб’є.

Разом з масками, будь ласка, забери ось цю нову звичку – відстрибувати від людей і втискатися в стіни будинків.

І взагалі відміни соціальну дистанцію, якщо, звичайно, можеш. Ці два метри, рівно по довжині труни – зроби їх непотрібними.

Забери відчуття, що ось прямо завтра з ким-завгодно може що-завгодно трапитися. Можна кудись не поїхати і не полетіти, опинитися замкненим на карантині, потрапити в реанімацію, не потрапити в реанімацію, бо там немає місць, добу просидіти в приймальному відділені, бо у лікарів немає часу, і померти, тому що в лікарні закінчилися ліки. Життя, насправді, завжди мало цю якість непередбачуваності. Вся наша так звана стабільність була ілюзією і трималася на тонкій плівці нашої віри в стабільність. Але в цьому році плівочка зовсім потоншала.У деяких місцях крізь неї чується такий похмурий страх, що немає ніяких сил.

Забери ці повсюдні термометри, добре? Ніколи ще так багато сторонніх людей не цікавилися температурою мого тіла.

Забери судорожне відчуття, що потрібно якось встигнути, прослизнути, записатися на стрижку і манікюр, потрапити до стоматолога, побачити друзів, випити кави в кав’ярні. Тому що завтра все знову закриють. Невідомо на скільки.

Забери дворічний запас рису, який я купила в березні, боячись примари голодної смерті. Ось рис не знадобився, спасибі.

Або я готова поміняти його на дворічний запас терпіння.

Забери zoom, поверни можливість носити не тільки верх, а й низ від костюма, а не ось ці ось вічні домашні штанці з вовняними шкарпетками до коліна.

Забери дистанційне навчання. Теж не знадобилося, спасибі. Нехай краще моя дитина малює вугіллям на стіні печери і цілодобово дивиться блогерів в ютубі, ніж воно.

Поверни, будь ласка, друзів. Знаєш, я була впевнена, що мені вистачить цих модних штучок – Telegram, Skype, WhatsApp, Zoom – і я протрималася на них рік, але зараз я здаюся, будь ласка, будь ласка, поверни мені можливість обійняти друзів, потримати їх за руку, відчути, як вони пахнуть, за волосся погладити. Нехай навіть вони говорять “ти з розуму зійшла, чи що?”. Нехай кажуть, що хочуть, аби поруч зі мною...

Я не кажу – подорожі, не кажу – кіно і філармонію. Поверни хоча б можливість, виявивши себе з легким нежитем, не скасовувати геть усі зустрічі й плани. А піти з другом в кафе, підшморгуючи носом, сидіти, жувати штрудель з присмаком соплів. Скаржитися, що ось, продуло, бігала без шарфика, чортів грудень.

Поверни хоч трошки особистого простору. В цьому році я – і не тільки я, всі ми – виявилися просторово пограбовані. У нас немає ні свободи пересування, ні робочого місця у власному будинку, ні можливості побути на самоті.

Поверни трохи сил.

І можливість виходити на вулицю без противного тривожного тремтіння всередині.

І хороші сни, щоб з ранку прокидатися, як в дитинстві.

І ось ще що. Спасибі тобі за цей рік.

Це мене бабуся навчила – коли закінчуєш стосунки з чимось болісним, дратівливим і гидким, чи це людина, рік чи робочий проєкт, завжди, йдучи, скажи «велике спасибі». Так безпечніше. Тому що почнеш формулювати претензії – і пиши пропало, застрягнеш в розборках ще на рік, а то і не на один.

Так що спасибі, рік був що треба!

Нам тепер наркотиків зовсім не треба. Нам і без них не нудно.

І здоров’я тобі, Миколаю.

Як зараз прийнято говорити в Європі, stay negative”.

© Анастасія Рубцова