Різдвяна притча, яка відгукнеться у вашому серці. Її має прочитати кожен, у кого є мрія!
Територія натхнення

Різдвяна притча, яка відгукнеться у вашому серці. Її має прочитати кожен, у кого є мрія!

Колись давно в прекрасних лісах Лівану народилися три Кедра. А кедри, як усі знають, ростуть дуже-дуже повільно. Тому в них були цілі століття і століття для роздумів про Життя і Смeрть, про Природу і Людство.

При них був винайдений алфавіт. Вони бачили і пам’ятали, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона; як у бuтвах з асирійцями ця земля обгорталася димом боїв і омивалася кpов’ю тисяч і тисяч людей. Вони бачили пророка Іллю. І повз них зі століття в століття проходили каравани, навантажені товарами.

І ось одного прекрасного дня Кедри заговорили про майбутнє.

Перший Кедр сказав:

– Я хотів би перетворитися на престол, на якому сидів би наймогутніший цар на землі.

Другий Кедр сказав:

– А я хотів би стати частиною чогось такого, що на віки вічні перетворить Зло на Добро.

– Що до мене, – сказав Третій Кедр, – то я бажав би, щоб люди, дивлячись на мене, щоразу згадували про Бога.

І тут Мати Природа своєю таємною мовою сказала:

– О, Кедри, ваші мрії шляхетні і незвичайні. Вони – збудуться! Але, як завжди буває з мріями, вони збудуться зовсім не так, як ви собі це уявляли…

Пройшли роки і століття. І ось, нарешті, прийшли дроворуби і зрубали Кедри.

Перший Кедр став хлівом, а із залишків дощок спорудили ясла.
З другого зробили простий сільський стіл.

Третє дерево розпиляли на дошки, які зберігалися на складі у великому місті.

Гірко ремствували на долю кожен із Кедрів: «Наша деревина була така гарна! Але ніхто не знайшов їй гідного застосування!».

Час ішов. І ось одного разу якась подружня пара, що не знайшла собі притулку, попросилася переночувати в хліві, побудованому з Першого Кедра. Дружина була вaгітна, і тієї ж ночі народила сина і поклала його в ясла на м’яке сіно.

І в ту ж мить – Перший Кедр зрозумів, що мрія його збулася: він послужив опорою найвеличнішому Царю Землі!

Якось багато років по тому, в одному скромному сільському будинку люди сіли за стіл, зроблений з Другого Кедра. І перш, ніж вони взялися за їжу, один із гостей сказав кілька особливих слів над хлібом і вином, які стояли на столі. І тут Другий Кедр зрозумів, що мрія його збулася. І в цю саму мить він служить опорою не тільки чаші з вином і з хлібом, а й союзу між Людським і Божественним.

А наступного дня з двох дощок Третього Кедра сколотили хpест. Через кілька годин привели поpанену людину і, – о жaх! – пpибили її цвяхaми. І Третій Кедр в сум’ятті став нарікати на жoрстоку долю.

І тільки на третій день він зрозумів істинний сенс того, що відбувається! Людина, яка вмuрала на хресті, стала Світочем Миру. А Хрест, збитий з цього кедра, перетворився зі знаряддя кaтування на Символ Торжества.

І тут Мати Природа сказала: “Ось і здійснилася ваша доля. Здійснилася, але зовсім не так, як ви собі це уявляли…” саме так здійснюється воля Божа!

Пауло Коельйо