Притча про доброту, якої в сучасному світі нам так не вистачає…
Територія натхнення

Притча про доброту, якої в сучасному світі нам так не вистачає…

Продавець стояв за прилавком магазину і уважно дивився на вулицю. Одна маленька дівчинка підійшла до магазину і буквально прилипла до вітрини. Коли вона побачила те, що шукала, її очі заблищали від захоплення…

Вона увійшла всередину і попросила, щоб їй показали намисто з бірюзи.

– Це для моєї сестри. Ви можете красиво загорнути їх? – запитала дівчинка.

Господар з недовірою подивився на дитину і запитав:

– А скільки у тебе грошей?

Дівчинка витягла з кишені хустинку, розгорнула її і висипала на прилавок жменю дріб’язку. З надією в голосі вона запитала:

– Цього вистачить?

Там було всього кілька дрібних монет. Дівчинка з гордістю продовжувала:

– Знаєте, я хочу зробити подарунок своїй старшій сестрі. З тих пір, як померла наша мама, сестра піклується про нас, а на себе у неї не залишається часу. Сьогодні у неї день народження і я впевнена, що вона буде щаслива отримати таке намисто, воно дуже підійде під колір її очей.

Чоловік взяв намисто, пройшов вглиб магазину, приніс футляр, поклав в нього бірюзу, обернув стрічкою і зав’язав бант.

– Тримай! – сказав він дівчинці. – І неси обережно!

Дівчинка вибігла і підстрибом помчала до будинку. Робочий день добігав кінця, коли поріг того ж магазину переступила молода дівчина. Вона поклала на прилавок знайомий продавцеві футляр і окремо обгортковий папір і розв’язаний бант.

– Це намисто було куплене тут? Скільки воно коштувало?

– А! – сказав господар магазину, – вартість будь-якого виробу в моєму магазині – це завжди конфіденційний договір між мною і клієнтом.

Дівчина заявила:

– Але у моєї сестри було лише кілька монеток. Намисто із справжньої бірюзи, правда ж? Воно коштує дуже дорого. Вибачте, але це нам не по кишені.

Чоловік взяв футляр, з великою ніжністю і теплотою відновив упаковку, вручив дівчині і сказав:

– Ваша сестра заплатила найвищу ціну… Більше, ніж могла б заплатити будь-яка доросла людина: вона віддала все, що у неї було.

Тиша заповнила маленький магазинчик, і дві сльози скотилися по обличчю дівчини, що стискала в тремтячій руці невеличкий пакунок…