Якщо людям судилося бути разом, рано чи пізно вони зустрінуться знову…
Психологія

Якщо людям судилося бути разом, рано чи пізно вони зустрінуться знову…

Люди часто розмірковують про своє життя, і про те, наскільки сильну роль у ньому відіграє доля і призначення. Деякі твердо вірять у долю, в те, що ніщо в житті не відбувається просто так. Вірять, що кожна життєва ситуація написана на скрижалях їх долі, і від цього нікуди не піти. Однак далеко не всі дотримуються такої точки зору — багато хто не вірить в долю, і ця віра чи невіра здатні розділити нас.

Так-так, ми дійсно розділені, адже в той час, коли частина з нас звикла вважати, що наше життя — це чітка послідовність подій, яким судилося статися, що інші люди думали, що залежить від наших рішень і вчинків, і що ми самі вирішуємо, якою буде наше життя. Вони твердо переконані, що якщо таке поняття, як «доля» взагалі існує, то вона залежить від наших бажань і зусиль більше, ніж від зовнішнього впливу. Вони вірять, що ми самі творці своєї долі, і роблять все, щоб довести істинність своїх переконань.

Але життя таке, яке є, і воно триває, що б не трапилося. І деякі її обставини ми можемо контролювати, інші ж абсолютно непідвладні контролю…

Коли хтось закохується, він, як правило, дивиться на це з однією чи з двох точок зору. Зв’язок, який встановився з партнером — це рука долі, і вона була визначена ще до того, як вони народилися. Другий варіант: це сталося тому, що партнери хотіли цього всім серцем і самі принесли ці відносини в своє життя.

Закохані або вважають відносини своєю долею і ставляться до них з відомим фаталізмом, або ж покладають на себе повну відповідальність за все, що з ними трапляється, і намагаються максимально їх контролювати.

І коли ми втрачаємо когось, кого любимо, це змушує нас згадати про всі ці можливості. Коли ми стикаємося з ситуацією, в якій ми змушені відпустити того, хто для нас шалено важливий, і кого ми любимо до нестями, ми неминуче починаємо міркувати про все, із-за чого це могло статися. А ще про те, що ми могли (або думаємо, що могли зробити для того), щоб це не сталося.

Іноді нам доводиться вчитись відпускати тих, кого ми любимо по-справжньому. Нам буває дуже складно усвідомити, що не все і не завжди в цьому світі відбувається так, як того хочемо ми. І неважливо, як сильно ми будемо намагатися цього досягти або як сильно будемо хотіти.

Коли хтось вирішує піти з нашого життя, ми починаємо шукати, на кого ми можемо покласти відповідальність за це. Ми намагаємося підібрати для цього якусь вагому причину: що нам нібито було просто не судилося залишитися разом, що доля призначила нас комусь іншому і ще безліч інших. Але коли ваше серце переповнює любов, і ви знаєте, що і ваш партнер любить вас не менше, хоч вам і доводитися розстатися… Що ж, вам варто знати, що такі почуття протягують між вами нерозривні нитки, які можуть розтягуватися, але ніколи не рвуться — і рано чи пізно вони знову зведуть вас разом.

І з часом вони з однієї з безлічі самих різних причин повернуться один до одного. Їх життя неодмінно й неминуче обернеться таким чином, що вони знову будуть разом. Яким б величезним і непізнаваним не був наш всесвіт, він знає, чого від вас домагається, і знає, чого ви хочете. Повірте, всесвіт відноситься до вас цілком доброзичливо, і він завжди готовий підштовхувати вас ближче до мрій і прагнень, поки ви, нарешті, не зустрінете їх і не приймете всім серцем.

Якщо двоє людей люблять один одного по-справжньому, вони неодмінно знайдуть спосіб повернути свою долю собі на користь, тому що сила любові неймовірна. Вона здатна посперечатися навіть з самою долею.

І з часом їх рішення і дії неодмінно призведуть до людини, яку ви так любили. Чому? Та тому, що порожнечу, яка сформувалася у вашому житті через відсутність коханої людини, не можна заповнити чимось або кимось іншим. І вони зроблять все можливе або неможливе, щоб бути з ним разом… В кінцевому підсумку вона неодмінно призведе людей туди, де вони хочуть бути.

Втім, у кожного правила є свої винятки. У житті кожної людини трапляються непідконтрольні їй новини. Ми всього лише люди, і через непереборні перешкоди ми, на жаль, не завжди отримуємо те, про що мріємо.

Трапляється так, що деяким людям доводитися провести майже все своє життя, страждаючи від цієї зяючої діри в душі, викликаної відсутністю коханої людини. Коли ми когось закохуємося, з часом ми починаємо розуміти, що любов подібна тіні самого Господа. Вона слідує за нами все життя, що б ми ні робили, любов залишається з нами назавжди. Це те, з чим деяким з нас доводиться жити все наше життя.

Не всім нам пощастило любити тих, кого ми хочемо, і бути коханими у відповідь. І нам волею-неволею доводиться вчитися жити без них.

Як би далі не пішло ваше життя або життя коханої людини, одне в ній все-таки буде незмінним — ваша любов навіки пов’язує вас один з одним. Ваше життя може піти у тому напрямку, про який ви завжди мріяли, а може, й ні… Але ваша любов залишиться незмінною — і це буде самим прекрасним, що у вас було, є або буде.

Джерело