Чому так важливо ні у кого не просити. Навіть у дітей…
Територія натхнення

Чому так важливо ні у кого не просити. Навіть у дітей…

Дама 60 років захворіла. У неї закінчився хліб. Хотіла попросити сусідку сходити в магазин, але передумала. З’їла суп без хліба. І нічого: організм не «сварився». Однак головне в іншому: вона не стала просити.

Вона вже якось побувала в подібній ситуації. У неї молока не було, а з дому вийти не могла. Сусідка погодилася допомогти. І принесла молочко тільки на наступний день. У неї не вийшло. А хвора жінка чекала, і переживала. Але в кінцевому підсумку запросто без молока обійшлася.

Вона вважає, що не можна порушувати принцип своєї незалежності: ніколи ні у кого нічого не просити. Так легше, і навіть, як не дивно, цікавіше жити.

Зрозуміла це ще в дитинстві, коли списала у подружки контрольну роботу. Все відкрилося, і неприємність вийшла.

Жінка почала виробляти в собі цей принцип незалежності. Потрібно просити тільки в крайньому випадку, коли не просити не можна.

Наприклад, не брати гроші в борг. Постаратися обійтися. Попросиш у одного – він дасть. А про що він подумав? Не зізнається. Раптом це не сподобається, наприклад, його дружині. І у нього у внутрішньому світі залишиться незадоволення.

І у дорослих дітей теж не слід просити. Теж тільки в крайньому випадку. Якщо вже зовсім страшний напад. А так – полежати, встати і ту ж локшину зварити і поїсти з соняшниковою олією. Але не просити: спати спокійно будеш. Потім одужаєш – і все налагодиться. Краще не напружувати нікого.

Теж саме і для себе…

Якщо свято настало, і тебе не покликали – син, дочка, подруга, просто рідня – не варто напрошуватися. Відсидь вдома. Тільки себе не шкодуй.

Це дуже важливо: тільки себе не шкодуй! З’явиться в голові ненормальна думка: дітей виростив, а за молоком сходити нікому – все. Це образа прийшла, вона позбавить останніх сил. Або: витратив всю пенсію, а дочка не запитає, чи є у тебе тато (або мамо) гроші? І пошкодуєш себе. Це знову образа. Вона зруйнує і здоров’я, і ​​встосунки з дочкою.

Тобто намагатися взагалі нічого не просити. А потім порадіти: дякую, Господи, що допоміг мені обійтися без прохань. І у мене все вийшло.

Не просити ні хліба, ні грошей, ні видовищ. Ні поради і ні привіту. Тоді прийде і порада, і привіт, і гроші, і хліб з видовищами.

Я теж це відчув. Після прохання чомусь на душі важко робиться. Неприємно, ніби кішка нагадила. Коли обійдешся, розбудиш в собі розум – отримаєш нагороду: спокійну совість.

Автор невідомий