“Щастя і любов” – повчальна притча, яка змусить задуматися кожну людину
Територія натхнення

“Щастя і любов” – повчальна притча, яка змусить задуматися кожну людину

– Куди зникає любов? – запитало маленьке щастя у свого батька.

– Вона помирає, – відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити!

Маленьке щастя задумалося:
“Ось виросту великим і стану допомагати людям!”

Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги.

Довго йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, і стало йому зовсім погано. Зупинилося воно відпочити. Вибрало розлогі дерева і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближаються. Відкрило очі і бачить: йде по лісу старезна баба вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося щастя до неї:

– Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися.

У баби підкосилися ноги, і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла Щастю свою історію:

– Прикро, коли тебе вважають такою старезною, а насправді ти така молода… і звуть мене Любов!

– Так це ви Любов?! – вигукнуло вражене Щастя. Але мені говорили, що любов – це найпрекрасніше з того, що є на світі!

Любов уважно поглянула на нього і запитала:

– А тебе як звуть?

– Щастя.

– Ось як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами вона дістала з свого лахміття дзеркало.

Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і ніжно обійняла рукою.

– Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? – схлипувало Щастя.

– Нічого, – говорила Любов, – Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними.

І ось під тим розлогим деревом Любов і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя іде Любов, разом з нею йде і Щастя, порізно їх не буває.

А люди до сих пір живуть і зрозуміти цього не можуть…