“Через непомиті вікна не завжди видно погану господиню” Текст, який нагадує про найголовніше!
Територія натхнення

“Через непомиті вікна не завжди видно погану господиню” Текст, який нагадує про найголовніше!

Через непомиті вікна у Чистий четвер не завжди видно погану господиню.

Іноді за ними – втомлена молода мама, у якої усе вперше: перша дитина, перші недоспані ночі, коли здається, що виспаною не будеш уже ніколи, перші сльози над важкими першими зубами, перші тривоги і сумніви у своїй материнській спроможності. І вперше – непомиті вікна перед Великоднем, на які просто не вистачило сили.

А ще за ними може бути рішуча бізнес-леді, яка працює у такому ритмі, що забуває іноді поїсти, вирішує робочі завдання навіть уві сні і згадує, який сьогодні день тижня, лише завдяки робочому щоденнику. Вікна непомиті, бо вона забула внести цей пункт у свій список задач. Зате тепер це буде ще одним пунктом у переліку невиконаних справ, які тримають її у стійкому відчутті незадоволення собою.

За непомитими вікнами можна побачити стареньку бабусю, яка доглядає найдорожчого чоловіка і пече йому улюблені пасочки за особливим рецептом. Вона знайшла б сили помити і вікна. Але раптом їх забракне потім для того, аби підстригти та гарно одягнути його до свята…

За вікнами може бути мама декількох дітей, кожному з яких вона потрібна просто у цю мить і на всі 100%, які хочуть різних сніданків і різних підходів у вихованні, обіймів і послухати казку, порозкидати іграшки і щоб мама їх поскладала.

А ще – мама особливої дитини, кожен день якої складається з особливо побудованого побуту, особливої втоми і особливих переживань.

А ще – студентка, яка не бачить вікон взагалі, тому що, дивлячись на них, бачить лише безкінечні конспекти і усміхнені очі того, через кого вчиться завжди ночами.

А ще – молода жінка, яка не встигла помити свої вікна, бо протягом останнього тижня мила їх у мами і в бабусі…

І які б почуття у господинь не викликали непомиті вчасно вікна: провини чи протесту, завзяття чи байдужості, смутку чи обов‘язку, за їх вікнами – їх власне життя. Таке, яким воно є. Зі своїми обставинами, труднощами і завданнями. З вибором, який не завжди відповідає традиціям чи загальноприйнятим нормам.

Та якщо дивишся у вікно чистим поглядом і з чистою душею, то чи справді так важливо, помите воно чи ні?

Адже Чистий четвер – то насправді Великий четвер, і як часто за малим та неважливим ми не бачимо великого…

Автор: Victoria Hlushok