Історія про те, на які подвиги заради друзів готові одні, й на які дрібниці не готові інші…
Територія натхнення

Історія про те, на які подвиги заради друзів готові одні, й на які дрібниці не готові інші…

Одна жінка на день народження подарувала подрузі золотий ланцюжок. Витратила всю зарплату; вона не так вже й багато заробляла. І ось, купила і подарувала цей витончений тоненький ланцюжок.

Про подарунок в жіночому колективі швидко всі дізнались; вони з подругою працювали на одному заводі. І всі стали критикувати Олю, яка подарувала такий дорогий подарунок.

Одна колега навіть підійшла при всіх і запитала: мовляв, а ти подумала, чи варто золотом обсипати подругу? Вона, що тобі дала, що подарувала? А Оля коротко відповіла: «Вареники дала».

Які такі «вареники»?
І чи треба за вареники з борошна і ягід або сиру дарувати ювелірні прикраси ціною в зарплату за нелегку працю?

Оля пояснила; коли, – каже, я лежала в лікарні і помирала, їсти нічого не могла, мені подруга дзвонила і питала: що я хочу поїсти? Я просто так ляпнула про вареники з картоплею. Чомусь про них згадала я в туманному стані. А Галя приїхала в мороз мінус тридцять на двох трамваях і привезла мені каструльку з варениками. Наліпила і привезла. І так кілька разів приїжджала до мене, доглядала, сиділа поруч і розмовляла зі мною. Так що нічого ви не розумієте. Якби я мала царство або мільярд доларів, і цього було б мало для моєї Галі – за вареники. А у мене тільки зарплата є. Завдяки Галі. Тому що, коли б не вареники, був би у мене хрест на кладовищі, а не зарплата. Ясно вам?

І всі жінки задумалися. Стали перебирати в думках: а чи є у них така подруга з варениками?

Не в варениках справа. І не в ланцюжку золотому. А в серцях двох, яким випало щастя справжньої дружби. А простіше сказати: як важливо, щоб ти був комусь потрібний. І нічого за це не шкода…

Ганна Кір’янова