“Це так важливо поважати інших…” Геніальний текст, який змусить задуматися кожного!
Територія натхнення

“Це так важливо поважати інших…” Геніальний текст, який змусить задуматися кожного!

“Ті копірайтери нічого не можуть – лише гроші беруть”, – каже “іменита” візажистка і сама пише пости в блог, в яких робить до 10 грубих помилок.

“Цей майстер нічого не вміє, від нього до мене приходили дівчата і просили переробити все”, – говорить та ж майстриня і виконує свою роботу на слабеньку “4” з мінусом.

“Ті вихователі такі погані”, – кажуть матусі на майданчиках і на наступний день ведуть своє дитя в садок з 8 до 18.

“Ті вчителі нічого не роблять”, – кажуть батьки і хапаються за голову при дистанційному навчанні, виконанні д/з чи просто, коли вийшли з дитиною в парк.

“Ті лікарі хочуть лише гроші і “хабарі”– кажуть люди і телефонують сімейному майже опівночі, у вихідні і свята.

“Ти пишеш (співаєш, малюєш, садиш квіти, печеш торти), бо маєш багато часу, а я в’яжу, плету, танцюю, роблю іграшки, вирощую карликових варанів на балконі, бо в мене талант”, – промовляє значна кількість людей, вважаючи себе мало не геніями, а інших бездарами.

“Ненавиджу стоматологів. Коновали! За що їм такі гроші платити”, – кажуть люди і біжать, аж сорочка звертається, коли просто болить зуб. Один маленький зуб…

У кишенях і сумках нормальних людей є чеки, обгортки, папірчики і інший непотріб, бо часто його можно скласти лише туди, коли поряд немає смітника. Бо це адекватно – просто не смітити і цінувати те, що хтось прибрав вулицю. Нормальна людина поважає будь-яку працю. І для неї помічник вихователя в садку не – “нянька”, вчитель не – “училка”, а поліцейський не – “мєнт”…

На жаль, все частіше можна почути: “Нащо дякувати за ін’єкцію медсестрі, продавцеві за обслуговування, водію за поїздку – це ж їхня робота?”. І мова за банальне “спасибі”.

Тотальне споживацьке суспільство забуло, що таке елементарні добрі слова, проста ввічливість, людяність…

Те, як людина ставиться до діяльності інших, показує і її ставлення до себе. Не буде нормальний чоловік без проблем в голові говорити грубості дівчині-касиру, а жінка з гарним сприйняттям світу не скаже: “Ей, Катя, чи як тебе? Хто так обслуговує? Давай-давай старайся! Давай-давай, я слідкую” (так зверталася покупець до переляканої стажерки у магазині “Єва”).

Цінувати себе – це і поважати інших. Бо ж навіть за найкрутішим дизайнером, за найбільш геніальним керівником, за найвишуканішою панянкою треба викидати сміття, чистити каналізацію і мити підлогу. І без того ніяк…

Anna Savchuk