Не зупиняйте тих, хто зробив вибір піти
Психологія

Не зупиняйте тих, хто зробив вибір піти

Якщо людина хоче піти, не потрібно зупиняти. Щасливішим від цього не стане ніхто…

…Вони все одно звалять, якщо не сьогодні, так завтра. А якщо не звалять, то зненавидять себе, нас і цілий світ за вимушену зупинку.

Сільські весілля в корені відрізняються від міських: розмахом, традиціями, кількістю випитого самогону. У нас одружуються на широку ногу. Будують курені на триста чоловік, коптять індиків і наймають найкращу господиню. Та, підперезана двома рушниками, управляє, присолює, помішує, курсуючи між котлами і знімаючи пробу то з риби, то з копченостей, то зі листкових пирогів.

Так виходила заміж моя однокласниця. Батько, готуючись до торжества, схуд з п’ятдесят четвертого розміру до юнацького і навіть зміг поміститися в свій «парубоцький» костюм. Курінь прикрасили килимами та іконами. Лавки накрили тканинами доріжками. Тамаду виписали з Борисполя. Родичі летіли з Магадана, Володимира і Пермі. Над стокілограмовим тортом працювали в дві зміни кондитери хлібокомбінату №1. М’ясо смажилося, голубці кипіли, і музиканти налаштовували інструменти.

Рано вранці жених зайшов в будинок і боязко оголосив:
– Я передумав одружуватися!

Теща забігала і заголосила:

– Як? Ось уже і візажист паркується, і коровай привезли, і холодець застиг, любо дорого глянути. Не дуркуй! Люди засміють! Це просто нерви.

Наречена, почувши новину, втратила свідомість. Тесть мовчки перекинув склянку. Приїхавши з Магадана, гості з пісними обличчями тулилися до дверей. Потім всім натовпом почали вмовляти, переконувати, благати, і весілля відбулося. А через рік він все-таки пішов. Після скандалів, зрад і недитячих пристрастей. Свати насилу змирилися з розлученням і ще три роки віддавали весільні борги.

Далека родичка в 17 років зібралася заміж. Мама необачно заявила «тільки через мій труп», а та побоялася не послухатися. Зараз «слухняній» дочці 70 років. Заміж так і не вийшла, живе в маленькій двокімнатній квартирі разом з сотнею перських котів.

Наш відчайдушний сусід зловив в лісі лисеня і посадив в кролячу клітку. Те довго скиглило, відмовлялося від їжі, кидалося на залізні прути, а через два тижні здохло.

Кожен, хто підняв ногу над порогом, повинен його переступити. Кожен, хто купив квиток, зобов’язаний поїхати, а не залишитися з жалості або почуття провини. Кожен, хто взяв курс на північ, не має права за чиєюсь примхою дрейфувати на південь. Риба шукає де глибше. Неможливо змусити птицю повзати по-пластунськи і танцювати твіст. Нереально утримати вітер і законсервувати хорошу погоду. Не дати комусь народитися або померти.

Ми не в праві когось утримувати, шантажувати, надягати кайдани, апелювати до совісті і здоровогоглузду. Тим, що йдуть, – сім футів під кілем. Тим, що залишаються, – скоріше зустріти тих, з ким воістину по шляху.

Автор: Ірина Говоруха