“Що людина посіє, те й пожне”. Неймовірна історія про те, що зроблене добро неодмінно повертається!
Територія натхнення

“Що людина посіє, те й пожне”. Неймовірна історія про те, що зроблене добро неодмінно повертається!

Говард Келлі, підліток-сирота, був дуже бідним. Щоб заробити собі на хліб і на навчання, він розносив різні дрібні товари по домівках.

Одного разу у нього в кишені не залишилося ні цента. Страждаючи від голоду, він вирішив зайти в найближчий будинок і попросити їжі. Йому було страшенно незручно, але коли він підійшов до будинку, ним опанувало почуття рішучості: відмовлять чи ні, але будь що буде. Він рішуче простягнув руку до дзвінка і кілька разів натиснув кнопку. Але коли двері відкрила молода і дуже красива дівчина, Говард несподівано розгубився. Від недавньої впевненості не залишилося і сліду. Просто йому стало соромно просити у неї їжу. І тоді він, запинаючись від хвилювання, сказав: – Можна… попросити у вас… склянку води? Дівчина зрозуміла, що юнак голодний, і принесла йому велику склянку молока. Говард повільно випив його і запитав:

– Скільки я вам винен?

– Ви нічого мені не винні, – відповіла дівчина. – Моя мама вчила мене ніколи нічого не брати за добрі справи.

– В такому разі – сердечно вам дякую! – відповів він.

Коли Говард Келлі вийшов з її будинку, він відчував себе не тільки міцнішим фізично, а й морально. Тепер він був упевнений: поки на світі є такі щедрі й добрі люди, все буде добре!

Минуло багато років. І ось одного разу одна молода жінка, мешканка цього міста, серйозно захворіла. Місцеві лікарі не знали, що робити. Врешті-решт вони вирішили послати її до великого міста на обстеження до досвідчених фахівців. Серед запрошених на консультацію виявився і доктор Говард Келлі. Коли він почув назву містечка, з якого приїхала ця жінка, його обличчя пожвавилося. Він зараз же піднявся і пішов в її палату. Жінка, втомлена з дороги, спала. Лікар тихо зайшов до палати і відразу ж впізнав її. Так, це була вона – та сама дівчина, яка колись пригостила його склянкою молока.

Вивчивши історію її хвороби і дані результатів аналізів, обличчя лікаря спохмурніло: «Вона приречена!» Доктор повернувся в свій кабінет і деякий час сидів мовчки, про щось розмірковуючи. Він думав про цю жінку, про своє безсилля допомогти їй, про несправедливість долі. Але чим більше він думав, тим твердішим ставав його погляд. Нарешті він схопився з крісла і сказав: «Ні, я зроблю все можливе і неможливе, щоб врятувати її!».

З цього дня доктор Говард Келлі приділяв хворій пацієнтці особливу увагу. І ось після майже восьми місяців довгої і наполегливої ​​боротьби доктор Келлі здобув перемогу над страшною хворобою. Життя молодої жінки тепер було поза небезпекою. Доктор Келлі попросив бухгалтерію госпіталю підготувати йому рахунок за її лікування. Коли йому принесли рахунок, сума, яку повинна була сплатити за своє лікування жінка, була величезною. Воно й не дивно – її, можна сказати, забрали з того світу. Доктор Келлі подивився на рахунок, взяв ручку, щось написав внизу рахунку і попросив віднести рахунок в її палату.

Отримавши рахунок, жінка довго боялася його розгорнути. Вона була впевнена, що все життя їй доведеться, не покладаючи рук працювати, щоб його оплатити. Зрештою, пересиливши себе, вона відкрила рахунок. І перше, що кинулося їй в очі, був напис від руки, який розташовувався прямо під рядком «Оплатити». Напис свідчив: «Повністю оплачено склянкою молока. Доктор Говард Келлі».

Сльози радості навернулися на її очі, а серце до країв заповнилося теплотою і вдячністю.

Історія ця, яка лунає нині як повчальна легенда, нагадує біблійну мудрість: “Що людина посіє, те й пожне”.

Це не притча і не художня розповідь.
Доктор Келлі (Howard Kelly, 1858 – 1943) – не вигадана особа, а відомий терапевт, один із засновників першого в Сполучених Штатах Медичного дослідницького університету Джона Хопкінса.

Історія ж про нього і про склянку поданого йому молока теж достовірна і записана його біографом.