Коли дитина росте без батька – це страшно… Ніколи не кидайте своїх дітей!
Для дітей

Коли дитина росте без батька – це страшно… Ніколи не кидайте своїх дітей!

Мільйони чоловіків йдуть і залишають мільйони жінок зі своїми дітьми. Вважають, що це нормально, коли вони платять аліменти і іноді відвідують дитину: раз в тиждень, два рази на тиждень, раз на місяць…

Коли ти намагаєшся їм сказати про те, що така ситуація – ненормальна, страшна, особливо для дитини, вони заперечують: «Так, ні, все нормально. З дружиною спокійно розійшлися. Вона задоволена і дитина щаслива».

А дитина просто не розуміє, як би їй було добре, якби тато був поруч. Тому вона і щаслива, коли тато приходить і веде її в «Макдональдс».

Але, найстрашніше, звичайно, у всій цій ситуації – це те, що в якомусь своєму глибинному сенсі дитина рідним батьком принесена в жертву своїм пристрастям.

Мені пригадується розповідь однієї нашої парафіянки. Її доньку кинув чоловік, коли та народила дитину. Кинув і пропав, як це зараз часто буває. Дочка була в такому важкому стані, що у неї не було сил подавати в суд, щоб їй платили аліменти. Чому батько дитини був радий.

Знає, що у нього є дитина, але йому це не цікаво. І ось ця жінка, бабуся, розповідала, що хлопчик, коли жив у неї на дачі, вже будучи підлітком, вдень кудись тікав.

Вона вирішила простежити, куди це він там на дві-три години тікає після кожного сніданку. Вона пішла за ним і побачила, як дитина виходить в поле і кричить: «Тату, тату!». Кричав, потім витирав сльози і повертався додому.

І ось мені подумалося, а адже десь є цей батько-безумець, який не хоче знати про те, що є людина, яка готова його любити. Батько втратив не просто об’єкт витрачання грошей в цій ситуації. Він втратив того, хто був готовий його любити.

І в кожному аборті, в кожній залишеній з дружиною дитині кожен чоловік втрачає найбільшу коштовність на землі.

Тому що найбільша коштовність на землі – це люди, які тебе люблять. Їх не можна купити, їх не можна нічим замінити і їх не так багато у кожного з нас.

І ось заради комфорту, заради того, щоб продовжувати жити щасливо, людина бере і відштовхує від себе, втоптує в бруд, просто викидає зі свого життя такий дивовижний скарб…

Протоієрей Федір Бородін