«Зате слухняний!» Інструкція по руйнуванню майбутнього своїх дітей і вирощування невротиків
Для дітей

«Зате слухняний!» Інструкція по руйнуванню майбутнього своїх дітей і вирощування невротиків

Сперечатися не стану, стійка самооцінка і здорова психіка у дитини – це нудно. Куди веселіше подарувати суспільству особистість, яка не вилазить з кабінету психотерапевта, вічно бореться зі своїми комплексами і відхиленнями. Сьогодні 7 порад для тат і мам, які всією душею бажають виростити у себе в сім’ї слухняну, але невротичну, залежну, озлоблену і тривожну особистість. Ну то й що, в майбутньому психічний інвалід, зате зараз слухняний.

1. Відберіть у дитини почуття безпеки

Як це зробити? Та дуже просто – залякуйте. Пообіцяйте за двійку з читання віддати її до притулку, викинути всі іграшки або поставити в куток на горох. Захворіла? Нічого сюсюкаться з нею, лікування – для слабаків. Зрештою у вас є справи і важливіші, ніж носитися з «уявним хворим». Розбила вазу – покарайте, щоб сісти не змогла, а завтра, коли по дитячій вині загине смертю хоробрих ще одна – хваліть. Нехай остаточно заплутається і не розуміє, чого від вас завтра чекати. І так, якщо ви щось пообіцяли, зовсім не обов’язково цього виконувати. Зрештою, хто в домі господар?

2. Задирайте планку

Дитина просто зобов’язана бути ідеалом абсолютно в усьому. Відразу після народження вона повинна вже вміти говорити своє ім’я і сповзати в магазин за дитячим харчуванням і памперсами. До п’яти років її завдання закінчити школу із золотою медаллю, а до десяти – влаштуватися на престижну роботу, щоб утримувати своїх улюблених батьків. Не хоче бути другим Ілоном Маском? Ганьба, ця дитина зовсім і не гідна бути членом вашої великої родини! А значить її місце бути двірником або в будинку терпимості.

3. Не звертайте увагу на неприємні для вас емоції

«Чого ти ниєш, хлопчики не повинні плакати!» Або «У нашій родині так не поводяться!». Дитині ніколи не повинно бути страшно, боляче або прикро, адже нормальні діти собі такого не дозволяють. Вона не повинна вимагати від рідних ні уваги, ні жалю, ні ніжності. Тому ігноруйте всякі прояви почуттів вашої дитини. Хочете виростити справжнього невротика? Тоді не звертайте уваги на її почуття, не проявляйте інтересу до її справ і не співчувайте.

4. Порівнюйте і критикуйте

Частіше та поактивніше. Шукайте «хворе місце» вашого чада і кожен день на нього натискайте, та сильніше. Визначте те, в чому ваш карапуз відстає від інших і нагадуйте про це щохвилини: «Ще б пак, адже ти вже важиш, напевно, цілу тонну!». Не упускайте можливості покритикувати його зовнішність або успадковані риси. Щоб краще запам’ятав, демонстративно порівнюйте його з іншими, більш успішними дітьми. І головне, контрольний в голову: «Мені соромно бути мамою такого нетямущого невдахи…»

5. Більше заборон, менше пояснень

Не дозволяйте прибирати або готувати. «Що за дурниці, адже ти ще цього всього не вмієш!». Ніякої ініціативи, а раптом дитина що-небудь розіб’є або зламає. Найкраща тактика: «Краще стій і мовчи, так від тебе проблем менше буде». Але найголовніше не забувати частіше обзивати диитну ледарем, тюхтієм і докоряти тим, що допомоги від неї нуль.

6. Дресируйте слухатися беззаперечно

Ви старші, а значить, знаєте все. Тому чадо не має права голосу в принципі. Його головне завдання – слухати дорослих і виконувати їх накази. Якщо тільки «підняв голову» – не шкодуйте, залякуйте і тисніть на сором і страх. Не стане лідером? Ну і що, кому вони потрібні ці лідери. З маминих чіпких пальців він скоро перейде у владні руки авторитарної дружини або агресора-начальника. А значить, нехай з дитинства звикає.

7. Чим витонченіші покарання, тим дієвіше

Кричати і принижувати – це вчорашній день? Увімкніть свою фантазію: нехай дитину виховують родичі-алкоголіки або змусьте її перебирати рис і гречку. Відкрийте таємницю, що вона ніхто, і звати її – ніяк. І не забудьте про приниження! Чим частіше і голосніше ви станете засуджувати дитячі товсті щиколотки або відмову доїдати кислий борщ на обід, тим краще для вас. Залякуйте, відмовляйте в обіймах, не розмовляйте тижнями, лупіть ременем по дупі, якщо наважиться принести четвірку. Зрештою – це і є справжня любов. Чим більше болю ви дитині подаруєте, тим сильніше заявите про свою любов.

Якщо ви впізнали себе в більшій кількості сьогоднішніх пунктів, вітаємо. Ви однозначно заслуговуєте звання «Найбільш деспотичний тато (мама) року». Наступний хід за вашим сином. Він уже не маленький, може і сам розібратися зі своїм покаліченим життям. Чи не так?