Образа видає з головою слабку людину
Психологія

Образа видає з головою слабку людину

Образливість – це властивість внутрішньо незрілого індивіда. І біологічний вік не грає тут ніякої ролі. Кожна людина стикалася в своєму житті з такими людьми, які ображаються з будь-якого приводу. Як правило, не завжди вони можуть сказати про це прямо, але показують це своєю поведінкою і ставленням.

Часом ми ображаємося на когось, і, якщо це трапляється регулярно, то тут є над чим замислитися. І тут не мається на увазі ситуативна образливість у відповідь на зовнішній подразник, яка є нормою для будь-кого. Йдеться про образливість, яка проявляється незалежно від ситуації. Так що ж це таке і звідки береться ця риса? Я спробую відповісти на це питання, грунтуючись на своєму професійному досвіді.

Про що говорить образливість

На цей рахунок у психологів побутують різні думки. У своїй роботі я виділяю три основні типи особистостей, схильних до зайвої уразливості:

  • Глибоко невпевнені в собі персони зі слабким типом нервової системи. Їх натуру відрізняє надмірна крихкість і вразливість.
  • Самозакохані особистості нарцисичного типу, які вважають себе вище інших і вважають, що мають в зв’язку з цим повне право на особливе ставлення до себе.
  • Надчутливі особистості, які вважають себе вічно переслідувані. Роль жертви – дуже комфортний і звичний для них сценарій, який регулярно приносить свої дивіденди.

Вразливість – звичка з дитинства

Це один із способів маленької людинки отримувати своє. І це цілком нормально для малюка. Так як у нього ще немає достатніх ресурсів, можливостей, щоб пояснити, що йому не подобається і чого він насправді хоче. У малюка немає інших ресурсів, щоб наполягти на своєму. Коли дитина намагається ображатися, більшість дорослих тут же починають реагувати, і малюк швиденько вчиться розуміти, що образа – це дієвий варіант звернути на себе увагу дорослих, а часом і домогтися свого. На ранніх етапах дорослішання – це допустимий спосіб отримати бажаний ефект.

Ненормальним це стає тоді, коли зріла людина, маючи в своєму арсеналі «дорослі» можливості реагування на подразники і відстоювання власних інтересів, продовжує користуватися цією чисто «дитячою» рисою, намагаючись маніпулювати «дорослими» для досягнення своїх цілей.

Образа – це дитяча можливість проявити слабкість, це відмова брати відповідальність на себе і вирішувати свої проблеми як доросла людина. Таким чином, образлива людина своєю уразливістю разом демонструє свою слабкість як особистості, невміння відстоювати свої інтереси і висловлювати своє невдоволення чим-небудь або ким-небудь більш адекватними методами.

Завищені очікування в поєднанні з невмінням вести конструктивний діалог

Індивід очікує від інших такого відгуку на ситуацію, який він вважає правильним. Однак всі люди різні, і у всіх різні точки зору на один і той же предмет. Тому потрібно дати право кожній людині проявити себе, при цьому, якщо необхідно, потрібно висловити або якимось чином показати свою позицію.

Ще одна драма занадто вразливих людей – вони не вміють сміятися над собою – пам’ятаємо про їх виражене почуття власної неповноцінності або власної переваги, що по суті, одне і те ж.

Емоційна вигода образи

Також люди ображаються, бо їм це в якійсь мірі вигідно. По-перше, психологічна вигода: образа – це емоція, яка приносить певне задоволення тому, хто її «смакує», адже образившись людина починає вважати, що оточуючі їй щось винні.

По друге, це один із способів викликати в іншій людині почуття провини і отримати «важіль» для маніпуляцій з метою отримання власної вигоди – тут знову має місце спроба застосувати свою уразливість для досягнення своїх цілей, нехай і погано усвідомлювана.

Що робити людям, які ображаються?

Чи можна якось позбутися від цієї риси, яка оголює перед усім світом всі особисті слабкості і проблеми? Це питання мені доводиться часто чути від своїх клієнтів. Я переконана, що образа – це така емоція, яка спрямована перш за все на себе, в свою сторону. Тому, кожен раз, ображаючись на когось, потрібно задати собі питання: за що я зараз на себе ображаюся? Тут потрібна чесність відповідно до себе.

Кожен раз, ображаючись на іншого за невиправдані очікування, людина ображається на саму себе, бо не виправдовує своїх власних очікувань. У спробах безуспішно змінити іншу людину завжди присутній «провал» в зміні себе самої. Все, що людині не подобається в інших, це те, що вона не може прийняти в собі. Коли людина усвідомлює, за що вона на себе ображається, необхідно прийняти себе такою, якою є і пробачити свої недосконалості.

Не соромтеся займатися самоіронією. Завжди можна знайти над чим в собі пожартувати, від цього ніхто не вмирає, навпаки, допомагає знижувати це неприємне почуття образи.

Зробити все це часто непросто, проте це необхідно для подальшого повноцінного життя без зайвої уразливості.

За матеріалами