Образливість – це властивість внутрішньо незрілого індивіда. І біологічний вік не грає тут ніякої ролі. Кожна людина стикалася в своєму житті з такими людьми, які ображаються з будь-якого приводу. Як правило, не завжди вони можуть сказати про це прямо, але показують це своєю поведінкою і ставленням.
Часом ми ображаємося на когось, і, якщо це трапляється регулярно, то тут є над чим замислитися. І тут не мається на увазі ситуативна образливість у відповідь на зовнішній подразник, яка є нормою для будь-кого. Йдеться про образливість, яка проявляється незалежно від ситуації. Так що ж це таке і звідки береться ця риса? Я спробую відповісти на це питання, грунтуючись на своєму професійному досвіді.
Про що говорить образливість
На цей рахунок у психологів побутують різні думки. У своїй роботі я виділяю три основні типи особистостей, схильних до зайвої уразливості:
- Глибоко невпевнені в собі персони зі слабким типом нервової системи. Їх натуру відрізняє надмірна крихкість і вразливість.
- Самозакохані особистості нарцисичного типу, які вважають себе вище інших і вважають, що мають в зв’язку з цим повне право на особливе ставлення до себе.
- Надчутливі особистості, які вважають себе вічно переслідувані. Роль жертви – дуже комфортний і звичний для них сценарій, який регулярно приносить свої дивіденди.
Вразливість – звичка з дитинства
Це один із способів маленької людинки отримувати своє. І це цілком нормально для малюка. Так як у нього ще немає достатніх ресурсів, можливостей, щоб пояснити, що йому не подобається і чого він насправді хоче. У малюка немає інших ресурсів, щоб наполягти на своєму. Коли дитина намагається ображатися, більшість дорослих тут же починають реагувати, і малюк швиденько вчиться розуміти, що образа – це дієвий варіант звернути на себе увагу дорослих, а часом і домогтися свого. На ранніх етапах дорослішання – це допустимий спосіб отримати бажаний ефект.
Ненормальним це стає тоді, коли зріла людина, маючи в своєму арсеналі «дорослі» можливості реагування на подразники і відстоювання власних інтересів, продовжує користуватися цією чисто «дитячою» рисою, намагаючись маніпулювати «дорослими» для досягнення своїх цілей.
Образа – це дитяча можливість проявити слабкість, це відмова брати відповідальність на себе і вирішувати свої проблеми як доросла людина. Таким чином, образлива людина своєю уразливістю разом демонструє свою слабкість як особистості, невміння відстоювати свої інтереси і висловлювати своє невдоволення чим-небудь або ким-небудь більш адекватними методами.
Завищені очікування в поєднанні з невмінням вести конструктивний діалог
Індивід очікує від інших такого відгуку на ситуацію, який він вважає правильним. Однак всі люди різні, і у всіх різні точки зору на один і той же предмет. Тому потрібно дати право кожній людині проявити себе, при цьому, якщо необхідно, потрібно висловити або якимось чином показати свою позицію.
Ще одна драма занадто вразливих людей – вони не вміють сміятися над собою – пам’ятаємо про їх виражене почуття власної неповноцінності або власної переваги, що по суті, одне і те ж.
Емоційна вигода образи
Також люди ображаються, бо їм це в якійсь мірі вигідно. По-перше, психологічна вигода: образа – це емоція, яка приносить певне задоволення тому, хто її «смакує», адже образившись людина починає вважати, що оточуючі їй щось винні.
По друге, це один із способів викликати в іншій людині почуття провини і отримати «важіль» для маніпуляцій з метою отримання власної вигоди – тут знову має місце спроба застосувати свою уразливість для досягнення своїх цілей, нехай і погано усвідомлювана.
Що робити людям, які ображаються?
Чи можна якось позбутися від цієї риси, яка оголює перед усім світом всі особисті слабкості і проблеми? Це питання мені доводиться часто чути від своїх клієнтів. Я переконана, що образа – це така емоція, яка спрямована перш за все на себе, в свою сторону. Тому, кожен раз, ображаючись на когось, потрібно задати собі питання: за що я зараз на себе ображаюся? Тут потрібна чесність відповідно до себе.
Кожен раз, ображаючись на іншого за невиправдані очікування, людина ображається на саму себе, бо не виправдовує своїх власних очікувань. У спробах безуспішно змінити іншу людину завжди присутній «провал» в зміні себе самої. Все, що людині не подобається в інших, це те, що вона не може прийняти в собі. Коли людина усвідомлює, за що вона на себе ображається, необхідно прийняти себе такою, якою є і пробачити свої недосконалості.
Не соромтеся займатися самоіронією. Завжди можна знайти над чим в собі пожартувати, від цього ніхто не вмирає, навпаки, допомагає знижувати це неприємне почуття образи.
Зробити все це часто непросто, проте це необхідно для подальшого повноцінного життя без зайвої уразливості.
