Повчальна історія для всіх батьків. Цінуйте кожну хвилину проведену зі своїми дітьми!
Територія натхнення

Повчальна історія для всіх батьків. Цінуйте кожну хвилину проведену зі своїми дітьми!

Цю історію розповів проповідник Джон Дрешер. Вона зовсім не про релігію. Вона про час і увагу, які ми так щедро роздаємо чужим людям і так рясно витрачаємо на рішення проблем.

І скупо ділимося з найближчими.
Залишками.
А іноді зовсім нічого не залишається.

Близькі можуть почекати.

І маленький будиночок у дворі може почекати. Треба великий будинок будувати і упорядковувати. Або піраміду Хеопса…

Один маленький хлопчик просив батька допомогти побудувати маленький будиночок у дворі їхнього будинку. Така у нього була мрія – побудувати будиночок для ігор- шалаш. Маленький іграшковий майже будиночок, але щоб можна було в нього залазити і грати там. Хлопчик же теж був маленький.

Він попросив тата допомогти побудувати будиночок. Батько погодився. Але все відкладав це маленьке діло. Багато було великих і важливих справ. Він говорив: «Завтра! Почекай до завтра!». Хлопчик кивав і чекав. Потім знову скромно питав; сьогодні ми будемо будувати будиночок, татц?

Батькові було ніколи. Все праця, – самі знаєте. І хлопчик перестав питати. Він не настирливий був. Тихий вихований хлопчик, який дуже хотів побудувати з татом будиночок у дворі. Під яблунею, – він і місце знайшов давно…

А потім хлопчик потрапив під машину. Фатальна випадковість. Батько в страшному горі підійшов до ліжка сина в лікарні. Лікарі більше нічим не могли допомогти дитині. Хлопчик подивився на батька і тихо сказав: «Тепер ми вже НІКОЛИ не побудуємо наш маленький будиночок, тату!».

Він пам’ятав про будиночок весь час. Просто змирився з тим, що у батька немає часу. Зовсім немає часу для свого хлопчика.

Для хлопчика, для літнього батька, для дівчинки, для вихованця, для дружини або чоловіка… Для того, щоб побудувати маленький будиночок.

Ми зайняті будівництвом піраміди. Великими справами та іншими людьми. А на маленьке не вистачає часу. Хоча маленьке – це і є наше життя…

Автор: Ганна Кір’янова