Буває зустрінеш людину – і все. Ні вага, ні вік, ні країна проживання – ніщо не має значення…
Територія натхнення

Буває зустрінеш людину – і все. Ні вага, ні вік, ні країна проживання – ніщо не має значення…

Буває закохаєшся і все. В людину закохаєшся, в дитину свою, в подружку, в сусідську бабусю, в місто або конкретну вулицю, в сквер або в булочку з корицею і цукром, в танець закохаєшся, в погоду або в фільм, або в пісню і нічого для тебе більше не існує, а тільки ця всепоглинаюча любов…

***

Літня пара прийшла в кінотеатр, помилково купивши квитки замість Ла-ла-ленду на мультфільм “Співай”

– Я пам’ятав, що в назві було щось про спів, – хвилювався літній чоловік і руки його тремтіли.

– Борисику, – говорила його дружина і руки її обіймали його, як лебедині крила. – Борисику, я як раз мріяла потрапити на цей анімаційний фільм, дійсно. Кажуть, це неперевершена постановка, не хвилюйся, Борисику, все на краще, головне, що удвох…

***

– Машо, як же так? – розпачливо запитала дівчинку-підлітка мама. – Машо, цей Женя, він же такий клаповухий і погано вчиться! Тато не зрозуміє…

– Клаповухий? – неуважно перепитала Маша. – Треба ж, клаповухий… Мамо, може тому він єдиний чує мене!

***

Дві жінки в супермаркеті вели захоплену бесіду:

– І він почав їсти шнурок!

– Шнурок! Не може бути!

– Так! А сьогодні він сгриз мій щоденник!

– Щоденник! Не може бути!

– Так! А вчора він вкусив кота! Подивися, яка класна фотка!

І показує на екрані телефону не цуценя, ні. А дуже славного хлопчика, у якого вилізли перші зуби.

***

Худий чоловік однією рукою штовхав візок, а іншою – обнімав свою дружину, повну смутку і зайвих кілограмів. – Вишенько моя, чому ти сумна, мій південний вітерець, давай по еклерчику і вина візьмемо, так? І сирочок, так? І ковбаски? Так? Усміхнися моя дівчинко солодка, ось так, вже краще, і паштет візьмемо з курочки, так? Ось і славно, ось і добре…

***

– Ми б емігрували, – сказала мені знайома. – Дозвіл на проживання і квартиру готові. Але тато сказав, що без свого городу не проживе. І все. Інший город йому не підходить. Тільки цей. Тільки тут. Тато не проживе без городу, Яся. А я без тата не проживу.

***

Буває зустрінеш людину – і все. Ні вага, ні вік, ні здоровий глузд, ні країна проживання – ніщо не має значення. Тому що тільки поруч з нею, в пахнучому корвалолом кінотеатрі, за партою і біля прилавка з еклерами, на городі, де ростуть найсмачніші огірки, – ти дихаєш по-справжньому, ти в окулярах рожевих за власним бажанням, ти спокійна, твоє серце зайняте. Твоє серце розривається від любові.

© Ярослава Гресь