Кохання – це не пелюстки троянд і солодкі поцілунки. Кохання живе в іншому: дивному, негарному і непомітному…
Територія натхнення

Кохання – це не пелюстки троянд і солодкі поцілунки. Кохання живе в іншому: дивному, негарному і непомітному…

Кохання – це не пелюстки троянд і не лебеді з білих рушників в готельному номері в медовий місяць. Казки закінчуються гарним весіллям, в житті все тільки починається з цього. Кохання живе в іншому: дивному, негарному, недоречному і не завжди помітному.

Кохання – це коли чоловік прибирає твоє волосся з водостоку, не морщачи при цьому ніс і не кажучи ні слова. Купує до упаковки прокладок відразу коробочку шоколадних цукерок. Правильну коробочку цукерок: де їх не багато, але й не мало (!), і вони з РІЗНИМ смаком.

Включає твою улюблену музику, коли тобі паршиво, і раптом, непомітно для себе, нарізаючи овочі для салату, починає тихо підспівувати, забуваючи про все на світі.

Забирає дітей на вулицю на прогулянку, коли сам валиться з ніг від втоми, щоб ти поспала (або просто полежала в тиші).

Каже, що пиріг смачний і що любить «з хрусткою скоринкою», коли пиріг згорів, обіймає, поки ти ревеш біля відкритої духовки, витираючи ніс великою рукавицею. А потім… з’їдає шматок цього пирога, запиваючи чаєм (може, і справді не так сильно підгорів?)!

Коханняце коли після пологів, ти, зібрана по шматочках, зшита, як різнобарвна ковдра з клаптиків, він сидить з дитиною на руках, а тебе годуює з ложечки, і ця гречана каша здається найсмачнішою в світі. Він цілує по черзі тебе, поки ти жуєш кашу, цілує малюка, і в цих поцілунках ТАКА подяка, яку запам’ятаєш і пронесеш через роки.

Кохання – коли не ховаєш себе в гніві, хворобі, в радості. Можна вдвох з’їсти щось смачне і шкідливе вночі, поки діти сплять, дивитися фільм, витираючи сльози краєм пледа на останніх хвилинах чужої трагічної долі.

Кохання – це коли ти бігаєш в трусах, з одним нафарбованим оком, а він допомагає знайти твої капронові колготки в дивний для його сприйняття візерунок – трояндочки (виявляється, що це зовсім не трояндочки, але це не важливо).

Не виходить назвати ВСЕ ЦЕ просто ніжністю, турботою, повагою, увагою. Як у дитячій грі, позначаючи засекречене місце захованого предмету – «тепліше, тепліше, зовсім гаряче!!!». Ця пристрасть обпікає, а кохання зігріває, як вогонь в каміні, вибравши правильне положення, можна зігрітися цим світлом. Це таке тепло, що йде від серця, яке огортає і наповнює, його ніколи не буває багато.

Кохання – це коли чекаєш його і не спиш (не спиш!), а потім різко прикидаєшся, що спала і прокинулася, коли він ліг в ліжко, мляво позіхнувши: «Ооо … ти вже прийшов?» Він не знає, що поки його телефон був відключений, ти 3 рази поховала його і закопала себе поруч. І відкопали тільки від звуку ключа в дверях.

Коли він їде у відрядження – зариваєшся в його футболку, щоб просто нюхати її, а потім одягаєш її і чекаєш, коли він повернеться, спиш в цій футболці тільки на своїй половині ліжка і рахуєш дні. Рахуєш, скільки чашок кави він випив і скільки кубиків цукру поклав в кожну чашку, настирливо пропонуєш альтернативу кофеїну: нежирний йогурт з ягодами на сніданок і овочевий корисний суп на обід. І це не просто слова! Тобі дійсно все це подобається…

Автор – Анна Емберт