Не кінець життя: людина, яка не боїться завтрашнього дня
Територія натхнення

Не кінець життя: людина, яка не боїться завтрашнього дня

Чоловіку було 82 роки.

Здавалося б, саме час сидіти на веранді своєї вілли пити к’янті і дивитися як сонце сідає в океанські хвилі.

Красиво, що сказати… Тим більше, що гроші йому це дозволяли. Вони просто кричали:

– Відпочинь, ти заслужив відпочинок!!!

Але чоловік починав свій день з того, що сідав у машину і, заїхавши по дорозі в магазин для тварин, затарювався під зав’язку їжею для собак і кішок, їхав до притулків, які він розташував замість вілли на березі океану.

Він разом з волонтерами цілий день займався тим, що знаходив і рятував викинутих нами тварин.

До кінця дня він не відчував ні ніг, ні рук. Він падав і засинав ледь торкнувшись головою подушки.

Ця людина не знає, що таке безсоння.

Ця людина не знає, що таке неробство і нудьга.

Йому немає коли замислюватися про сенс життя і чекати смерті.

Він щодня сподівається на наступний день, тому що його чекають і надіються на його серце.

Йому просто ніколи вмирати.

Смерть стоїть осторонь і відвертається від нього, тому що їй не потрібні люди, які не бояться завтрашнього дня. А стільки людей і тварин молять її відійти в сторону, що вона не можна не поступитися.

Ось вона й забула про нього, забула, бо кількість живих душ люблячих його просто неможливо порахувати.

Цей чоловік молодий в свої 82 роки так само, як і тоді в свої двадцять п’ять, коли він ходив у військовій куртці, щоб зігрівати взимку цуценят і кошенят.

Йому просто ніколи старіти, тому що його серце не постаріло і душа так само молода як і тоді.

І навіщо йому вілла на березі океану? Адже там так самотньо і холодно осінніми вечорами.

А він не один. Його багато. Його душа тепер в сотнях врятованих ним живих істот. І йому не страшно. Йому нема чого боятися. Він дивиться в завтрашній день і усміхається. Тому що завтра його знову чекає пекельна робота і багато, багато щастя.

І цю людину звуть Ален Делон…

Автор – ОЛЕГ БОНДАРЕНКО