Повчальна історія для тих, хто почав забувати, як працює принцип бумерангу…
Територія натхнення

Повчальна історія для тих, хто почав забувати, як працює принцип бумерангу…

Одного разу чоловік, проїжджаючи по трасі, побачив на узбіччі жінку похилого віку. Навіть в зникаючому світлі дня можна було легко помітити, що їй потрібна допомога.Чоловік зупинився біля її “Мерседесу”. Його старенький “Пінто” все ще невдоволено сичав, коли чоловік виходив з машини.

Жінка намагалася приховати своє занепокоєння за усмішкою, але це їй не дуже вдавалося. Протягом двох минулих годин ніхто не зупинився біля неї, щоб запропонувати допомогу. А він? Чому він тут? Він виглядає бідним і голодним. Чи небезпечний він? В голові її не переставали виникати питання.

Чоловік відразу ж розпізнав на її обличчі занепокоєння. Тільки страх здатний залишити в людських очах такий слід. Він прекрасно знав це.

– Доброго дня, я можу Вам допомогти. Чому б Вам не сісти в машину, там тепліше? До речі, мене звати Брайан Андерсон.

У “Мерседеса” всього лише спустило шину, але для безпорадної літньої жінки ця подія на жвавій трасі здавалася трагедією. Брайан впорався з проблемою досить-таки швидко, сильно забруднивши і поранивши руки.

Бачачи, що чоловік майже закінчив, літня леді відкрила вікно і заговорила з ним. Вона розповіла йому, що родом з Сент-Луїса, що тут вона не планувала довго затримуватися, пояснила, як обставини жорстоко з нею розпорядилися. Жінка щиро запевнила чоловіка в тому, що ніколи не зможе висловити йому достатню подяку.

Брайан лише усміхнувся у відповідь. Літня пані запитала, скільки вона може йому заплатити – будь-яка сума була б прийнятною в цьому екстреному випадку.

Чоловік, ні на секунду не сумніваючись, відмовився. Він згадав усіх тих, хто колись подав йому руку допомоги в складній ситуації і нічого не попросив натомість.

Брайан сказав жінці, що, якщо вона дійсно хоче віддячити йому, то повинна допомогти першій людині, яка потребує матеріальної допомоги. Він додав: “У той момент подумайте про мене…”

Андерсон почекав, поки старенька заведе свій автомобіль і поїде.

Після холодного і невдалого дня ця раптова можливість прояву доброти раптом додала трохи фарб в його почуття. Проводжаючи поглядом даму на “Мерседесі”, він дякував їй. З усмішкою на обличчі чоловік сів у машину і зник у вечірніх сутінках.

Проїхавши кілька миль, жінка похилого віку зупинилася в кафе. Це була звичайна забігайлівка на заправці. Не дуже ретельно прибрані столи здавалися убогими навіть на тлі убогого інтер’єру. Кафе, весь цей пейзаж викликали у пані на “Мерседесі” неприємні почуття занепокоєння і дискомфорту. Як ми, змінюючи іноді оточення, стаємо чужими для старих друзів. Серед всієї цієї неблагородної скромності виділялася одна офіціантка. Літня леді відразу ж помітила її усмішку. Ту, якою зазвичай приховують занепокоєння, втому і біль. Жінка впізнала в молодій дівчині себе, адже ще півгодини тому вона стояла на дорозі безпорадно з таким же виразом очей, з тією ж самою усмішкою.

Дівчина не переставала витирати брудним рушником на обличчі піт, з тривогою оглядаючи клієнтів і неприбрані столи, не уявляючи, як вона впорається з усім цим сьогодні. Усмішка на її обличчі, тим не менш, не переставала радувати оточуючих.

Досвідчена дама на “Мерседесі” визначила, що офіціантка була приблизно на сьомому місяці вагітності. В голові жінки пробігла думка: “Як маючи так мало, можна дарувати іншим так багато?” Вона згадала Брайана.

Закінчивши з вечерею, літня дама поклала на стіл стодоларову купюру і поспішно вийшла. Офіціантка, підійшовши до столу, побачивши гроші і за дверима жінку, зрозуміла, що вже не встигне наздогнати її і повернути здачу. Через мить на очах її виступили сльози. Вона побачила серветку, на якій було написано: “Ти мені нічого не винна. Я дуже розумію тебе. Одного разу мені теж допомогли, не просячи нічого натомість. Так і я тепер допомагаю тобі. Якщо ти захочеш мене віддячити, зроби наступне: не дай цьому круговороту любові і доброти зупинитися на тобі”.

Під серветкою до того ж лежало 400$.

Брудні столи і каструлі, численні клієнти – з усім цим дівчина, окрилена неймовірним жестом людяності, впоралася з легкістю.

Повернувшись додому, вона не переставала думати про ту даму на “Мерседесі”. Звідки вона знала, чого ми зараз потребуємо? Скоро з’явиться малюк, і з такими доходами нам би довелося туго…

Забравшись у ліжко, офіціантка обняла свого сплячого чоловіка. Він так переживав про гроші, старався, як міг… Поцілувавши його, вона прошепотіла на вушко: “Все буде добре. Я дуже люблю тебе, мій Брайан Андерсон”.

Іноді ми забуваємо, як безвідмовно в житті працює принцип бумерангу. Нам всім часом необхідно нагадувати про те, що насправді в житті є важливим.

За матеріалами