Емоційна і глибока стаття про роль батька у вихованні дитини. Читати всім!
Для дітей

Емоційна і глибока стаття про роль батька у вихованні дитини. Читати всім!

Тати, припиніть «ламати» своїх дітей. Будь ласка.

Я гостро відчув необхідність написати про це після того, що побачив сьогодні в магазині. Прошу заздалегідь мене вибачити за тон статті, але по-іншому просто не можу – мене переповнюють відчай і злість. Будь ласка, прочитайте статтю до кінця – я знаю, вона досить об’ємна, але про це потрібно сказати і цим потрібно поділитися.

Сьогодні, коли я з сином стояв в черзі в магазині, я побачив перед нами батька з хлопчиком років шести. Малюк дуже боязко запитав батька, чи можна буде купити морозиво по дорозі додому. Батько зверхньо глянув на нього і гаркнув, щоб той не відволікав його, став біля стіни і мовчав. Хлопчик відразу знітився і втиснув у стіну.

Наша чергу трохи просунулася, тому хлопчик знову підійшов до батька, тихенько наспівуючи якусь дитячу пісеньку. Здається, він уже й забув про той спалах гніву, який кілька хвилин тому обрушився на нього. Але батько повернувся і вилаяв хлопчика за шум. Хлопчик кинувся від нього і знову втиснувся в стіну.

Я навіть розгубився. Як ця людина не могла бачити того, що бачив я? Як він не міг бачити це чудове створіння в своїй тіні? Чому він, не замислюючись ні на хвилину, «вибиває» все щастя з власної дитини? Чому він не цінує той короткий час, коли може бути всім для свого сина?

Нас залишилося троє перед касою, і хлопчик знову відійшов від стіни і підійшов до батька. Батько різко вийшов з черги, схопив його руками за плечі і стиснув так, що дитина зморщився від болю: «Якщо я почую ще один звук або ти відійдеш від стіни – вдома отримаєш!»

Хлопчик знову прилип до стіни і більше не ворушився. Не видав ні звуку. Його красиве дитяче обличчя раптом потьмяніло і перестало виражати емоції. Він був зломлений. Батько не хотів возитися з ним, і зламати дитину – найпростіший спосіб «виховання».

А потім ми дивуємося, чому діти виростають «зламаними».

Буду різкий. Багато людей бачать, як я спілкуюся з сином і співають мені дифірамби за те, що я люблю сина більше, ніж інші батьки люблять своїх дітей. Чорт забирай! Цього я не розумію і, напевно, ніколи не зрозумію. Любити сина, виховувати сина, грати з сином – це завдання, з якими можуть впоратися не тільки супер-батьки. Це під силу будь-якому батькові. Завжди. Без виключень. У мені немає нічого особливого. Я – батько, який любить свою дитину і зробить все для її благополуччя, безпеки і здоров’я. Я швидше отримаю лопатою по обличчю або молотком по пальцю, ніж принижу або «поставлю на місце» свого сина.

Я далеко не ідеальний батько. Але, чорт забирай, досить хороший, щоб дати своєму синові зрозуміти, що при будь-яких життєвих труднощах він може відчувати себе на висоті. Чому? Тому що усвідомлюю, який вплив має батько на життя дитини і її рівень впевненості в собі. Я розумію, що все, що я коли-небудь зроблю або скажу своєму синові, буде впитано ним як губкою – на користь чи на шкоду. Не розумію я тільки одного – як це не усвідомлюють інші батьки?!

Тати! Чи сяє ваше обличчя, коли ви бачите дитину вранці або коли повертаєтеся з роботи? Ви розумієте, що моральні цінності ваших дітей будуються виключно на тому, що саме вони бачать на ваших обличчях?

Чи розумієте ви, що дитина вважає себе такою, якою ви її обізвали? Що люди дуже часто починають відповідати наліпленим на них ярликам? Як часто ви говорите дитині: «Це найдурніша річ, яку можна придумати», «Це найбезглуздіший вчинок, який можна зробити»? Ви вірите в те, що ваша дитина – ідіот? Тому що вона вже повірила. Браво! Задумайтесь над цим.

Тати! Невже ви думаєте, що хтось повірить в те, що ви не можете відійти на 20 хвилин від комп’ютера або телевізора, щоб погратися з дитиною? Невже ви не розумієте, що рівень довіри дітей до батьків буде цілком залежати від того, чи грають вони з ними і наскільки вони залучені в процес гри? Ви усвідомлюєте шкоду, яку завдаєте дітям, коли не граєтеся з ними кожен день?

Ви вважаєте, що хтось купиться на цю дурну і дешеву відмовку про те, що гнів іноді або навіть часто необхідний в процесі виховання? Ви розумієте, що гнів практично завжди – емоція людей, які хочуть контролювати інших, але не в змозі контролювати себе? Ви знаєте, що існують приголомшливі книги і цілі курси, здатні навчити вас більшого? І найголовніше – чи помічаєте ви, як швидко дитина ламається або виходить з-під контролю, коли сім’єю править гнів?

Ви настільки зачерствіли і перестали відчувати дитячу душу, що навіть не відчуваєте себе пригніченим, коли вони здригаються або зіщулюються у вашій присутності? Чи справді це – єдине, що ви хочете від них? Щоб вони беззаперечно підкорялися вам і боялися вас?

Тати! Хіба ви не усвідомлюєте силу дотиків? Ви не розумієте, який зв’язок виникає, коли ви гладите дитину по спині або животу, укладаючи спати? Прокиньтеся, тати! Ці неповторні дорогоцінні душі довірені вашій турботі і дуже тонко все відчувають. Все, що ви їм скажете або не скажете, відобразиться на їх здібностях, успіху і щасті в подальшому житті.

Невже ви не розумієте, що діти будуть робити помилки, багато помилок? Хіба ви не усвідомлюєте шкоду, яку завдаєте, тицяючи раз за разом носом вашої дитини в її проступок чи невдачу? Ви хоч уявляєте, як легко принизити дитину? Приблизно так само, як сказати «Що ти наробив, дурень!?» або «Ідіот, скільки можна тобі повторювати…»

Дозвольте запитати: вам доводилося дивитися в опухлі від сліз очі батьків, чия дитина тільки що померла?

Мені доводилося.

Ви коли-небудь ридали на похоронах дитини?

Я ридав.

Ви коли-небудь торкалися до дерев’яного ящика, усередині якого була дитина? Дитина, чийого сміху ви більше ніколи не почуєте?

Я торкався.

І молю Бога, щоб більше нікому не доводилося цього робити.

Тати! Прийшов час сказати дітям, що ви любите їх. І говорити це постійно. Прийшов час радіти їх 20 тисячам питань в день і їх нездатності робити все так швидко, як нам цього хотілося б. Їх виразам облич і неправильно вимовленим слом. Час радіти всьому, чим є наші діти…

Прийшов час запитати себе: «Що я можу зробити, щоб бути хорошим батьком?» Розставте пріоритети. І по-справжньому станьте ним.

Саме час на своєму прикладі показати синам, як слід поводитися з жінкою, а дочкам показати, якого звернення їм слід очікувати від чоловіка. Час проявити великодушність і співчуття. Саме час на своєму прикладі, а не на словах, показати дітям, що таке здоровий спосіб життя, гендерні ролі, правильні соціальні норми. Пора зрозуміти, що ярлики на кшталт «пацанка» для дівчаток або «що ти як баба» для хлопчиків – це ненормально. У дітей є свої думки і переваги і не потрібно нав’язувати їм стереотипи.

Тати! Говоріть м’якше зі своїми синами. Говоріть спокійніше зі своїми дочками. Чого ви бажаєте для своєї дитини? Щоб у неї в школі не було ні друзів, ні поваги до себе? Чи щоб її вибрали президентом класу і вона відчувала, що гідна більшого? Хіба ми не бачимо, що дати дітям зрозуміти це – в нашій владі? Невже ми не усвідомлюємо, що можемо дати нашим дітям інструменти по соціальному виживанню?

І хіба ми не бачимо, який вплив маємо на дітей, коли говоримо, що віримо в одне, а робимо інше? Коли так мало допомагаємо дітям визначитися з їх вибором, відкрито ділитися своєю точкою зору і жити згідно з власними принципами? Не нам вказувати дітям, що думати. Але ми можемо допомогти їм мислити правильно. І якщо ми зробимо це, можемо більше не турбуватися про те, що вони виберуть для себе і наскільки рішуче відстоюватимуть свій вибір. Людина вірна своїм переконаннями все життя, а переконанням іншого – тільки до тих пір, поки не обпечеться.

Чорт візьми, тати! У кожної дитини є вроджене право попросити морозиво і не бути за це приниженим. У кожної дитини є вроджене право попросити морозиво і не стискатися через це в кутку, тому що людина, яка повинна бути її героєм, насправді далека від любові. У кожної дитини є вроджене право бути щасливою, сміятися, веселитися і гратися. Чому ви не дозволяєте їм це? Кожна дитина на землі має право на батька, який спочатку думає, а потім говорить; батька, який розуміє, яка велика влада йому дана – формувати життя іншої людини; батька, який любить свою дитину більше, ніж телевізор і спортивні ігри; батька, який любить свою дитину більше, ніж своє барахло; батька, який любить свою дитину більше, ніж свій час. Кожна дитина заслуговує тата-супергероя.
Можливо, правда в тому, що не всі батьки заслуговують своїх дітей. Можливо, правда в тому, що багато батьків і не є батьками зовсім.

Прошу вибачення за різкість в своїх висловлюваннях. Напевно, частина мене відчуває себе боягузом через те, що я нічого не сказав чоловікові в черзі в магазині. Нехай це буде моїм каяттям. Напевно, частина мене відчуває, що якщо хоча б один батько прочитає цей текст і вирішить стати кращим, якщо життя хоча б однієї дитини стане трохи легшим, тому що мої слова зачепили її батька, то кожна секунда часу, яку я витратив на написання цієї статті, була не марною.

Автор: Ден Пірс