Немита чашка може бути сигналом лиха…
Територія натхнення

Немита чашка може бути сигналом лиха…

Один мій добрий знайомий, хороший, добрий, розумний чоловік, учений-фізик, перестав мити свою чашку. Раніше завжди мив. Поп’є чай або каву, посидить, поговорить, – у себе вдома або в гостях. Потім помиє чашку і знову наллє свіжий чай або каву. Абсолютно буденна і непомітна звичка.

І я звернула увагу, що він чашку мити перестав. Недбало став споліскувати під струменем води. Або просто наливати напій.

Ну дрібниця ж. Дрібна справа. Але потім він захворів важкою хворобою. До лікарів звернувся пізно, лікування вже не допомогло. І він помер, йому ще шістдесяти не було. Міцний чоловік без поганих звичок.

Справа не в немитій чашці, звичайно. Він став нехтувати миттям, бо втомився. Морально втомився і фізично. Він занадто багато працював і занадто мало відпочивав. І мало заробляв, – замало для хорошого життя в достатку.

Весь час доводилося підробляти, шукати гроші, читати лекції після роботи, допомагати учням з дисертаціями, писати статті за гроші. Він забирав час у своїх наукових занять. Йому це було важко. Але жити якось треба. І дітям допомагати, і батькам стареньким…

І на митті чашки він економив енергію. Це перше.

Друге – йому стало байдуже, з якої чашки пити. Він перестав дбати про себе. Тому і до лікарів запізно звернувся. Інстинкт самозбереження згас, інтерес до себе пропав, сил мало стало, а витрачав він сили на роботу. Не на улюблену, а на ту, яка приносила більш-менш нормальний дохід. Він крутився як білка в колесі, але не помічав цього.

Так само, як не помічав, з якої чашки п’є. Це стало не таким вже й важливим.

Зміна дрібних звичок – тривожний знак. Охайний і акуратний чоловік стає трошки неохайним. Ледь-ледь. Йому лінь пов’язати краватку. У светрі зручніше!

Жінка, для якої порядок в домі був дуже важливий, рідше прибирає будинок. З’являється пил – трошки. У раковині лежить брудна тарілка. Це дрібниця! Але раніше такого не було ніколи. Або манікюр перестала робити дама, яка його робила тридцять років регулярно.

Неп’ющий починає трішки випивати.

Любитель походів і подорожей навіть в парк не хоче сходити, занадто багато справ, та й клопітно це…

Це підкрадається руйнування і загибель. Ось з цих малопомітних змін починається шлях вниз. Навколишні можуть не помічати ці дрібниці; сама людина їх теж не помічає. Але за моїми спостереженнями, це сигнали втоми і руйнування. Тріщини в фундаменті життя.

Але це помічаєш не відразу; настільки це слабкі сигнали. Як «SOS» з далекого потопаючого корабля…

Ганна Кір’янова