Про людей, які утримують у своїх тендітних руках усю родину…
Територія натхнення

Про людей, які утримують у своїх тендітних руках усю родину…

Мені зустрічалися такі сім’ї, в яких якась бабуся худенька лежить собі, як кульбабка. Внуки, правнуки її люблять. Їсть вона, як пташка. Поклює щось і з якоюсь книжкою лежить, читає. Псалми якісь там. Про себе щось муркоче. А довкола всі «бігають». Діти – на навчання. Правнуки – у садок. У тих – бізнес. Ті – на відпочинок. У всіх все гаразд. Усі бабусю люблять. Бабуся лежить, нікому нічого не робить у принципі — ні хорошого, ні поганого. Просто лежить із книжкою.

Потім бабуся вмирає. Її відспівують. Віддають її землі. Справляють по ній “дев’ять днів”, потім “сорок днів”. І до сорокового дня приходять онуки, діти й кажуть. «Щось у нас у житті все перекосилося. Щось бізнес наш не «танцює». Щось ми всі перехворіли. Щось ми пересварилися. І таке враження, що бабуся тримала нас на плечах усіх».

Ця «кульбабка божа», ця «синичка у ліжку», вона — з цією книжкою в руках тримала усіх на плечах. А вони ж думають, що «ми всі такі розумні». «Я ж свій бізнес створив тому, що я — такий розумний». «А я такий великий дизайнер, художник — бо маю великий талант. За мною Європа плаче. Мене скоро з руками відірвуть».

Вони всі думають, що вони такі генії. А ця геніальність має різне коріння. Просто якась свята і на твою думку непомітна людина за тебе молиться. І все.

Протоієрей – Андрій Ткачов