Людині потрібна людина, обов’язково
Територія натхнення

Людині потрібна людина, обов’язково

Людині потрібна людина, обов’язково…

Щоб пити з нею гіркувату каву з маленьких філіжанок, можна навіть з вівсяним печивом або цукеркою в блискучій фользі, і потім іноді крихти на губах залишаються.

Щоб сидіти на парапеті, звісивши джинсові ноги в смішних кедах і балакати про щось важливе: наприклад, про бензинову веселку в калюжах.

Щоб подзвонити раптом за п’ять хвилин після того, як розлучилися, і запитати: «Ну, як ти?». І страшно заспокоїтись, почувши: «У порядку».

Щоб розповісти про те, що на вулиці дощ і взагалі незабаром осінь, а на дачі яблука пропадають – шкода.

Щоб іноді триматися за руки, бо це дуже важливо: просто триматися за руки.

Щоб виправити її розпатлану зачіску, ніби ти маєш на це право і розуміти: так, маєш.

Щоб вона тобі усміхалася: не тому, що смішно, а тому, що хоче тобі усміхатися і від цього тепло.

Щоб тебе іноді вкривали пледом: ні, ти й сама, звичайно, можеш, але це зовсім інше і нецікаво!

Щоб за тебе хвилювалися, якщо пішла без парасольки, адже хмари. І хвилюватися у відповідь: ну чому теплий светр не надів, а ти його сама зв’язала, до того ж.

Щоб коли їй боляче, тобі теж було боляче.

Щоб іноді надувати губи і почувати себе дуже скривдженою, а потім помиритися – і так добре одразу…

Щоб сміятися, дивлячись, як він пихкає, втретє намагаючись зав’язати цю чортову краватку.

Щоб знайти якийсь дуже красивий і потрібний гриб, а потім усім розповісти, що це ви разом знайшли і всі зрозуміють, що один у одного є.

Щоб довго-довго сперечатися, хто ж усе-таки сміття винесе і не винести зовсім, тому що воно вам, в принципі, не заважає, а сперечалися ви тому, що в усьому іншому – згодні.

Щоб якщо ти раптом зіпсувала суп, весело вилити його в унітаз і піти в ресторан, а потім ще гуляти, поки не стемніє, рахуючи вікна, в яких світиться світло.

Щоб дивитися на нього з ніжністю, коли він щось робить по господарству і дуже старається для тебе.

Щоб він раптом забув купити молока, а ти навіть зовсім не засмутилася та й навіщо воно вам, це молоко.

Щоб сумувати, коли довго не бачилися, цілу годину, а потім побачитись і одразу все гаразд, навіть перехожі якісь гарні сталі.

Людині потрібна людина, обов’язково. А інакше навіщо це небо? І метелики, наприклад.

Автор – d-eva-chka