“Маленька людина з великим серцем” – зворушлива та пізнавальна історія
Територія натхнення

“Маленька людина з великим серцем” – зворушлива та пізнавальна історія

Прогулюючись вулицями Вільнюса ми побачили скульптуру – старий єврей із дівчинкою, яка тримає кошеня на руках. Підійшли ближче і всередині у мене якось все перевернулося, я напевно знаю хто це, але не можу поки згадати.

Старий мудрий єврей з тростиною, в капелюсі і пальто, дивиться з такою турботою та любов’ю на дитину, так може дивитися тільки люблячий дідусь. Він, напевно, життя віддав в ім’я дітей. Це нам одразу стало очевидним.

Поруч табличка литовською мовою.

– Ксюш, пам’ятник лікарю, – Рома розібрав деякі слова.

Не хотілося відразу йти, ми затрималися на максимально можливий час біля кам’яних зображень, від них віяло добром, безмежним всеосяжним добром і теплом. Я таке зустрічаю вперше. Не заспокоїлася, доки не дізналася і вам зараз розповім!

Отже!

Знайомтесь: Цемах Йоселевич Шабад.

Як? Вам ні про що не каже це ім’я?

Добре, а якщо я скажу інакше? Знайомтесь – Лікар Айболить! Так, той самий, своєю персоною, до якого “І вовчиця йде до нього,
і корова круторога. І жучок, і хробачок, і ведмедиця…”

Хто знав справжнє ім’я прототипу Айболита і про те, що він жив у Вільнюсі, сідайте, п’ять! Я особисто впевнена була, що персонаж вигаданий, але ні.

Цемах Шабад – лікар, після навчання був відправлений в Астрахань для боротьби з епідемією холери (не в Африку), повернувся до Вільнюса, тут він займався медичною практикою, громадською діяльністю, благодійністю, так він організував притулки для сиріт та оздоровчі табори для дітей.

Завдяки Цемаху Шабаду в місті була організована акція “Крапля молока”, коли незаможним євреям, які мають немовлят, безкоштовно видавалися їжа та одяг.

Чуковський був знайомий із Шабадом і двічі зупинявся у нього у квартирі у Вільнюсі. Ось що пише Корній Чуковський про нього:

“Був це найдобріший чоловік, якого я тільки знав у житті. Він лікував дітей бідняків безкоштовно. Прийде, бувало, до нього худенька дівчинка, він каже їй:

“Ти хочеш, щоб я тобі виписав рецепт? Ні, тобі допоможе молоко, приходь до мене щоранку, і ти отримаєш дві склянки молока”.

І вранці, я помічав, шикувалася ціла черга. Діти не тільки самі приходили до нього, а й приносили своїх тварин”.

Маленькі городяни дуже любили доброго лікаря, вони просто так приходили зі своїми секретами та питаннями і він розмовляв з ними як з дорослими, не відмовляв він і в медичній допомозі їм та їхнім вихованцям: лікував кішок, собак, голубів, хоча не був ветеринаром.

Завдяки наполяганню його знаменитих нащадків: Майї Плісецької та Михайла Ботвинника у Вільнюсі встановлено пам’ятник великій людині з широкою душею, “всіх їх вилікує вмить, Добрий доктор Айболить!”

© Оксана Пузікова