Чому того, хто звик дбати та допомагати, іноді треба виставити за двері
Територія натхнення

Чому того, хто звик дбати та допомагати, іноді треба виставити за двері

Іл.: Lisa Aisato

Одна жінка посварилася з дочкою. Дуже сильно. Вона допомагала дочці всім, чим могла: сиділа з дітьми, з двома малюками. Віддавала всі свої гроші на дітей, на ремонт, на одяг дочці – вона ж молода, хоче одягатися, а чоловік скупий. Хоч і є в нього гроші. Ось цей чоловік-зять і вигнав жінку. Щось вони не порозумілися, слово за слово, дочка стала на бік чоловіка… Загалом жінці Зої сказали не приходити. І не дзвонити. Вона заплакала та пішла.

І дуже переживала. За онуками сумувала, за дочкою. Головне, зовсім себе не було куди подіти після роботи. Приходиш у квартиру – і сидиш як дурепа. Це був дуже сумний час.

І тут Зоя помітила, що гроші стали залишатися. Збирати вона не вміла, та й страшно якось збирати. Вона зробила ремонт, змінила меблі. І все одно гроші залишалися! Тоді вона купила комп’ютер хороший і почала спілкуватися в мережі. І відвідувати різні онлайн-курси. Купила собі одяг гарний. З’їздила на море. Згадала старих подруг, ще шкільних, знайшла їх в «Однокласниках». Почала ходити в гості. І познайомилася з приємним чоловіком, різноробочим з ринку. Дуже добрий чоловік виявився. А Зоя почала гарно одягатися і фарбуватися. І помолодшала років на двадцять.

А з дочкою вона помирилася, дочка їй зателефонувала у день народження. І онуки її привітали. І в гості у сім’ю доньки вона зараз ходить у вихідні, допомагає, але не так, як раніше. Помірковано. І зятю доводиться розщедрюватися, він став менш жадібним, адже тепер іншого ресурсу немає.

Отак усе добре обернулося. Тому що того, хто звик дбати та допомагати, іноді треба виставити за двері. Інакше людина не розуміє. Адже вона має ще й перед собою борг і відповідальність. Вона ще й своє життя не прожила, ось у чому річ. Але їй важко дбати про себе та щось собі купувати. То її змусять. Життя змусить або близькі люди своєю невдячною поведінкою.

І все складеться на краще. Тому що є одна людина, про яку ми теж повинні дбати і на яку теж повинні витрачати гроші і сили, – це ми самі. Щоб не стати непотрібними старими, про себе теж треба дбати, поки ще є сили та гроші.

Ганна Кір’янова