Все буде добре, якщо давати людям те, що їм потрібно
Територія натхнення

Все буде добре, якщо давати людям те, що їм потрібно

Одна дівчинка для бабусі зробила аплікацію… Дуже красиву; таку листівку на пластиковій основі. Довго трудилася, старалася. Потім поїхала до бабусі до села і подарувала свою витончену, унікальну по красі листівку. Бабуся зраділа. І наступного дня приробила до гнучкої та міцної листівки ручку та зробила мухобійку. Щоб мух вбивати у хаті. Дівчинка заплакала, а бабуся теж засмутилася і не зрозуміла – в чому справа? Практично та зручно.

Або мій друг-художник подарував своїм знайомим картину. У рамці причому. Натюрморт із елементами кубізму, на кшталт Петрова-Водкіна, хоча художники не люблять, коли їх із кимось порівнюють. Потім прийшов у гості й побачив: глава сімейства перекрутив у картині дірочку, ззаду причепив годинниковий механізм, на лицьовій стороні – стрілки та цифри. І вийшов годинник! Оригінально та практично. Художник теж мало не заревів від образи.

Це ж треба так знецінити мистецтво та порив щедрої душі! Я розумію. З почуттями те саме. Ділиться людина найкращими та високими своїми почуттями – а їх знецінюють. І шукають практичне застосування.

Але іноді вся проблема в тому, що ми даруємо свої почуття або пропонуємо свою роботу тим, кому це не потрібно. Не дуже зрозуміло. З ввічливості візьмуть. Або “лайкнуть”. Або вислухають поблажливо. І всі думатимуть: а можна з цього зробити мухобійку чи годинник? Не можна? Тоді навіщо воно? Дивне якесь…

Але іноді вся проблема в тому, що ми даруємо свої почуття або пропонуємо свою роботу тим, кому це не потрібно. Не дуже зрозуміло. З ввічливості візьмуть. Або “лайкнуть”. Або вислухають поблажливо. І всі думатимуть: а можна з цього зробити мухобійку чи годинник? Не можна? Тоді навіщо воно? Дивне якесь…

Не треба зневірятися, якщо ваша робота чи почуття не дуже потрібні. Треба подумати: може, бабусі треба було “Сервелат” купити? Чи новий фартух? А друзям подарувати настінний годинник чи скатертину? Навіщо їм натюрморт, його за десять тисяч доларів пропонували купити знавці.

І все буде гаразд, якщо давати людям те, що їм потрібно. І зрозуміло. Або треба шукати свою цільову аудиторію, так би мовити. Там зрозуміють та оцінять. Або куплять за добрі гроші.

Усі будуть задоволені та щасливі. Кожному потрібне щось своє для радості серця. І на кожну річ знайдеться поціновувач…

Ганна Кір’янова