Людей зводить Задум. Ми нікого не зустрічаємо випадково…
Територія натхнення

Людей зводить Задум. Ми нікого не зустрічаємо випадково…

Один лікар-кардіолог переживав через машину. Вона зламалася, а ремонт коштував дуже дорого. У лікаря були проблеми з грошима, малюк народився, дружина не працювала. Він був звичайнісіньким лікарем із звичайною зарплатою. Тому ремонт йому здавався дуже дорогим.

І тут його приятель познайомив його зі своїм приятелем – автослюсарем. І автослюсар Сергій якось перейнявся ситуацією і подешевше полагодив машину. Просто із симпатії.

Лікар гаряче подякував, розрахувався, а потім усю ніч не спав. Порадився із дружиною, а наступного дня зателефонував цьому Сергію та запросив до себе на роботу зайти. Автослюсар здивувався, злякався навіть: раптом лікар вирішив його експлуатувати та ще щось змусить лагодити? Чи він божевільний лікар, як у кіно, і ставить свої досліди на людях? Мало що!

Але лікар наполяг на своєму, пообіцяв показати цікаве та безкоштовно дати вітамінів різних іноземних. Загалом, заманив полохливого автослюсаря.

Умовляннями та обіцянками змусив Сергія пройти обстеження, і точно! – виявилася страшна і небезпечна хвороба. Ще б трохи, і хлопець би помер – він не любив до лікарів ходити.

Лікар домовився з колегами, і Сергія прооперували. Успішно та вчасно. Врятували йому життя. Лікар був добрим, досвідченим фахівцем. І по вигляду автослюсаря, по його диханню і кольору губ запідозрив погане. А потім урятував життя людині!

Так часто буває. Ми зустрічаємося невипадково. Треба дуже уважно ставитись до зустрічей у житті. Якщо людина нам щось дає, допомагає, надає послугу просто з симпатії – швидше за все, ми теж можемо їй допомогти. Обмін завжди передбачений між добрими людьми. Іноді це – гроші. Іноді життя, як у цьому випадку.

Ми дуже потрібні одне одному. І неодмінно треба подумати, отримавши щось від людини – навіщо ми їй зустрілися? І теж щось дати. Те, що маємо…

За матеріалами