10 причин, чому дорослі діти не люблять своїх батьків
Для дітей

10 причин, чому дорослі діти не люблять своїх батьків

Цікаво, чому вони не поспішають повернутись додому на канікулах? Рідко дзвонять? У них якісь проблеми чи, можливо, вони на щось ображені, і проблема в нас самих? Відповідає письменник, доктор філософії та соціальний психолог Джейн Адамс.

Стосунки між батьками та дітьми для багатьох є дуже складною темою. У вас колись було почуття, що ваші вже дорослі діти уникають вас чи навіть не люблять? Якщо ні, але ви боїтеся цього, краще прочитайте приклади неправильної батьківської поведінки, яка сильно відштовхує дітей.

10 причин, чому ваші дорослі діти уникають вас і не ладнають з вами:

1. Ви завжди наполягаєте на своїй правоті.

Дуже складно спілкуватися з людиною, яка не сприймає більше нічию думку, крім своєї власної. Ви самі маєте це розуміти.

2. Ви не прагнете дізнатися, якими вони стали зараз, коли вони виросли.

Життя змінює людей, особливо якщо говорити про молодих, адже вони лише перебувають на шляху до становлення своєї особистості. Вони вже не ті маленькі діти, якими колись були, навіть якщо ви не бажаєте цього визнавати. Не думайте, що ви все ще знаєте, що вони люблять, думають та відчувають.

3. Ви навішуєте на них дитячі ярлики.

Так, нехай у школі він навчався погано, але зараз займає високу посаду. Може не треба продовжувати вважати і називати його неуком, ледарем, лінивим? І навпаки, може він у дитинстві був зразковою тихою дитиною, а зараз як тільки що розмахує кулаками. Дивіться на дітей не через призму минулого, а через призму сьогодення. Можливо, ви дізнаєтесь про них багато нового.

4. Ви думаєте, що розлучення на них не вплинуло.

Сварки батьків – це завжди біль для дитини, тому що рідко все робиться грамотно, тихо, без конфліктів, образ та претензій. Якщо ви цього ще не зробили, висловіть свій жаль. Скажіть, що поводилися неправильно, з’ясовуючи стосунки на очах у дитини. Скажіть, що були у полоні емоцій. І не вважайте, що цей досвід не був болючим – ще як був.

5. Ви не даєте їм жити самостійно.

Тепер вони дорослі – вони мають право на те, щоб обирати спосіб життя, релігію, партнерів та приймати будь-які рішення без вашої допомоги.

6. Ви порушуєте їхні межі.

Ви пхаєте ніс туди, куди не належить, наприклад, у їхній шлюб, хоча це зовсім не ваша справа. Ви розповідаєте їхні секрети іншим, у тому числі їхнім братам та сестрам. І при цьому ви постійно скаржитесь, що вам не довіряють і до вас ніколи не прислухаються.

7. Ви слухаєте та не чуєте їх.

Ви перебиваєте. Ви самі говорите, замість того, щоб ставити запитання. Ви спілкуєтеся ніби “крізь” них, а не з ними.

Порада: просто помовчіть та вислухайте, а тільки потім починайте виливати свої думки. Показуйте зацікавленість, тобто, питайте, уточнюйте, коментуйте. Але не перетягуйте у розмові ковдру на себе.

8. Ви стаєте на бік інших людей.

Не треба лізти в сварки та недомовки своїх дітей. Нехай вони самі миряться з іншими людьми. Особливо якщо ваша дитина почала конфліктувати з братом чи сестрою. У цьому випадку необхідно зберігати максимальний нейтралітет.

9. Ви намагаєтесь вплинути на них через інших людей.

Якщо ви не можете отримати бажане від дитини, то намагаєтеся вплинути на неї через родичів, чоловіка чи знайомих. Але не можна залучати треті особи до проблеми, яка існує лише між вами двома.

10. Ви занадто багато берете на себе.

Як приклад наведемо таку метафору: у стосунках з дорослими дітьми між вами та ними стоять двері. Ви, як дбайливі батьки, можете постукати першими, але увійти потрібно лише, якщо вас запросять.

За матеріалами