Чому людина, яка всім допомагає, у результаті виявляється винною
Психологія

Чому людина, яка всім допомагає, у результаті виявляється винною

Є у мене знайомий, 50-річний Олександр Євгенович. Його життєвий досвід чудово ілюструє той факт, що з людьми потрібно контактувати вкрай обережно, не лізти за допомогою та порадами, навіть якщо серце цього вимагає. У Сашка серце величезне, його на всіх вистачить. За це й доводиться розплачуватися.

Зібрався Сашко їхати на море машиною. Він та дружина. І надумалося йому пошкодувати сусідів, у яких ні грошей, ні автотранспортного засобу немає. Він запропонував їм поїхати на море разом. Від нього не вбуде, а люди хоч відпочинуть як слід раз у житті.

Кажуть, таких благородних товаришів у наші дні вдень з вогнем не знайти. Але вони є. Щоправда, психологи впевнені, що цей жест доброї волі — не добро в чистому вигляді, а спроба самоствердитись за чужий рахунок. Мовляв, я тебе везу, отже я сильний, а ти слабкий. Я багато чого досяг, а ти не зміг. Підживлення самолюбства та марнославства.

Поїхала ця чесна компанія у подорож. З незвички сусіди перебрали, переїли, перезагоряли. Сусідка підхопила розлад шлунка, а сусід зламав ногу. Хто у всьому винен? Олександр. Краще б удома сиділи.

Сусіди повернулися до рідних країв і почали пускати чутки про Олександра погані. Переказувати не буду. Не роби добра, як то кажуть.

Ще епізод. Олександр – чоловік видний, хоч і слабохарактерний. Сподобався він одній розлученій колезі. І сподобався не раптово, як у новелах Буніна. А після того, як підвіз дівчину додому із важкими сумками.

Вона до нього і так, і так. А Сашко вдає, що не помічає. Дівчина розлютилася і вирішила помститися. Зателефонувала його дружині та розповіла, що у них «все вже було».

Добре, що дружина виявилася розсудливою жінкою і на провокацію не повелася.

Нас навчають так із дитинства — можеш, то допоможи. А не можеш, хоч помолися за цю людину. А життя показує: не втручайся в мої справи. Якщо доля розпорядилася з людиною жорстко, то такий її план, таємний умисел. І хто ти, проста людина, така, щоб її порушувати?

Живи своїм життям і дай іншим випити свою чашу до дна, не лізь зі своїми ініціативами, рятуючи інших від самотності, від безгрошів’я та нудьги.

Добро, як і зло, маятник, здатний вивести з рівноваги чуже життя. А втративши рівновагу, вона може зруйнуватися.

Ось що про це говорив парапсихолог Сергій Лазарєв:

Якщо ми даємо людині дуже багато, у неї атрофується стимул до самостійного досягнення. Вона починає залежати від нас, чекати від нас благ і ненавидіти, якщо щось недоотримала.

Тому допомога не повинна бути безперервною і не повинна ставити людину в залежне від вас становище. Допомагати можна хлібом, але не маслом.

За матеріалами: Мадам Хельга