У вихованні дітей неодмінно настає час, коли їм потрібно пояснити, що мама теж втомлюється…
Для дітей

У вихованні дітей неодмінно настає час, коли їм потрібно пояснити, що мама теж втомлюється…

Януш Корчак дуже любив дітей… Він з ними поїхав до концтабору та в газову камеру пішов. Хоча йому пропонували бігти та сховатись – навіть фашисти його поважали за педагогічний талант. Але він дітей не покинув. Він сказав, коли йому запропонували втекти: мовляв, а ви б покинули свою дитину? От і я своїх двісті дітей не кину. Так і вийшов до нацистів із інтернату, тримаючи дітей за руки. Інші парами за ним йшли – трагічне видовище!

Але саме Януш Корчак ось що сказав про ставлення до дітей – а він, нагадаю, їх дуже любив. Він сказав, що спочатку ми біжимо на крик дитини і все для неї робимо. Вдень і вночі ми обслуговуємо дитину. Незважаючи на втому чи хворобу, всупереч власним інтересам та потребам. Так і має бути: молоде життя криком потребує турботи та уваги. Повної нашої самопожертви та самозречення. Але одного разу на циферблаті часу неминуче проб’є година, коли ми матимемо повне право сказати: “І я втомився. І мені боляче. І мені треба відпочити!” Головне – не пропустити цю годину… Дитина має обмежити свої вимоги; повинна у цей час зрозуміти, що ми також живі люди і маємо право на життя.

І цим словам гуманіста можна вірити – він довів свою любов до дітей. Поділив із ними страждання та загибель. Але так важливо пам’ятати його слова про важливу і неминучу годину на циферблаті часу. Про годину, коли треба пояснити дитині, що ми також живі. І теж маємо право на життя та щастя…

Ганна Кір’янова