Батьки, хочете для дітей щасливого дитинства? Спочатку розберіться з собою!
Для дітей

Батьки, хочете для дітей щасливого дитинства? Спочатку розберіться з собою!

Як виростити щасливу дитину

«Я для нього все, а він…», «Порадьте, що робити з дитиною?», «І в кого ж вона така…» Знайома картина? Хочеться організувати для свого чада «ідеальне дитинство», а він, паразит, намагається все зіпсувати.

А річ у тому, що ідеальне дитинство можуть забезпечити лише психічно здорові батьки. Тільки так і ніяк інакше. Щоб дитина виросла щасливою і щоб любов для неї була почуттям світлим і радісним, батьки повинні давати цю любов з пелюшок.

Тут, звичайно, можна зробити ліричний відступ на тему того, що ми взагалі дуже по-різному розуміємо любов. Для одних це вчинки та дії, для інших – теплі, ніжні слова, турбота та увага. Але значно важливіше те, що любов як емоція, яку ми до когось відчуваємо, – це абсолютно дитяче відчуття. Це те, що ми відчували, коли були дітьми. Шукати любов – це шукати ті переживання, намагатися їх повторити, відтворити, підсвідомо знову опинитися у дитинстві.

Візьмемо благополучну сім’ю. Таку, де дитину постійно цілували в попку, носили на руках, любили всі без винятку члени сім’ї. Виростаючи, вона тільки це й шукатиме при виборі партнера.

Але, як ми всі розуміємо, так буває далеко не у всіх. Багато хто вже в ранньому дитинстві почувався кинутим, нікому не потрібним, покинутим, нелюбимим. Причин тому може бути безліч: одного віддали в інтернат, другого в дитячий садок на п’ятиденку, третього відправили в інше місто до бабусі (мати приїжджала раз на місяць, а дитина плакала – вона так любила маму, але страшенно переживала, що вона її кидає) .

Інший, не менш поширений сценарій: тато після розлучення до дитини не приїжджає, живе своїм життям, зовсім не цікавлячись життям доньки. Дівчинка сумувала за батьком, але й страждала від того, що вона йому не потрібна. Для неї це і є любов – відчуваєте, до чого я хилю? До того, що вона шукатиме людину, яка дасть їй ці страждання: кидатиме її, забуватиме і нехтуватиме. Для неї ЦЕ – любов. І тільки такі стосунки сприйматимуться нею як серйозні.

Так що поняття любові у всіх нас існує апріорі від народження, але на його формування безпосередньо впливають дії батьків. Або дитина радіє і щаслива – або вона страждає, боїться, переживає. І за цим букетом звичних з дитинства емоцій людина полює все життя.

Саме тому нам так складно домовитися про те, що таке любов – у всіх різне розуміння, різні відправні точки, різний досвід.

Мене читають тисячі людей. Усі вони різні. Серед них є не лише невротики, а й люди не цілком психічно здорові. Не треба чекати на готові універсальні рішення. Їх просто нема. Якщо у людини серйозні проблеми, вона не може змінитись ось так відразу, просто дочитавши статтю до кінця.

Допустимо, ви – агресивний батько/мама. Кричите на дитину, регулярно піднімаєте на неї руку. І що, дочитаєте колонку і подумаєте: а правду психолог каже, не треба, напевно, малюка лупити? Не треба, звичайно, але й по-іншому ви не можете. Чим більше себе стримуватимете, тим більше буде агресії.

Є лише один спосіб змінити цей сценарій – полагодити свою голову. Тільки зживши в собі свою дитячу історію про нещасну любов, можна стати благополучною життєрадісною мамою. А не тією, що не живе, а виживає, приводить різних чоловіків і ніяк не може визначитись чи шукає батька-мачо, який бігає по квартирі з ременем і намагається «мужика нормального виростити» (а насправді вирощує забитого невротика).

Коли ви візьмете себе в руки, підете до психолога (або психіатра – залежить від тяжкості вашого випадку) і розберетеся зі своєю нездоровою психікою, можете сміливо кидати читати мої статті. Вам не потрібні будуть ні поради, ні психологи – все у вас виходитиме.

Чому? А тому що ви нарешті станете нормальною людиною: передбачуваною, зі стабільною психікою, без комплексів, що контролюють свої емоції. І дитина тоді – о диво! – ростиме цілком нормальною і здоровою.

Але поки що більшість батьків, на жаль, вважає, що у них все нормально, а ось з дитиною «треба терміново щось робити»

Автор: Михайло Лабковський
За матеріалами