Люди, які віддають своє щастя іншим…
Територія натхнення

Люди, які віддають своє щастя іншим…

Є люди, які приносять щастя. Це здавна помічено. І зазвичай це великі, сильні та щасливі люди. Поспілкуєшся з такими, торкнешся до них – і тобі теж стане краще та легше жити. Немов ти отримав частку щастя такої людини.

Але є інша ситуація, про неї мало говорять, але вона є! Коли той, хто “приносить удачу” живе дуже погано.

В одному інтерв’ю дуже хворий, старий й самотній чоловік, який живе в крихітній кімнаті комунальної квартири в бідності, сказав про те, що інші люди від нього отримують щастя. Це дивно. Це схоже на вигадку. Але це так.

Усі, хто в’їжджав до цієї квартири, починали процвітати. До них швидко приходило щастя, удача. Знаходили хорошу роботу ці люди та переїжджали у гарні просторі квартири. Одужували від тяжких захворювань. Влаштовували особисте життя щасливо. Ставали багатими. Піднімалися соціальними сходами…

І їхали, продавали швидко та вигідно свої кімнати. А бідний дідок на милицях залишався. Його справи йшли гірше і гірше.

Якось цей старенький порадив юнаку в черзі купити лотерейний квиток. Хотів сам купити, але грошей було мало, та й на свій успіх він не сподівався. Юнак стер захисний шар відразу. Там був дуже великий виграш. Хлопець застрибав від захоплення і зовсім забув про дідуся. Про нього всі забували…

Всі, з ким спілкувався дідок, а спілкування у нього було небагато – він ледве ходить, – отримували щастя. Навіть двірник-таджик, який допомагав странькому піднятися на сходи, – швидко отримав документи, знайшов роботу на будівництві, там став бригадиром, купив квартиру і почав будувати будинок.

Так буває. Є такі люди, які випромінюють енергію, але самі скористатися не можуть. Навколо них все процвітає та покращується, а самі вони живуть погано. Або навіть дуже погано. Вони, як добрива, вибачте, для інших. І люди, які отримали благо, не помічають того, хто сприяв їхньому успіху і фортуні.

Так обірваний жебрак може благословити і залучити щастя до нашого життя. Бідолашна бабуся може подивитися з вдячністю і змінити на краще нашу долю. Недарма на Русі так берегли і поважали юродивих, не ображали калік – можливо, народ відчував, як ці люди благотворно впливають на інших. Чи чужі гріхи беруть на себе, чи активізують програму успіху невідомим чином? Відповіді немає.

Але це буває. І треба уважнішими, добрішими бути до хворих та слабких, до нещасних по-справжньому людей. Може, за їх рахунок ми отримуємо успіх та щастя? Може, вони є провідниками між нашим світом і Небесним? Але такий ефект є. Такий дивний феномен. Люди, які приносять щастя іншим, а самі страждають та живуть погано. І можна хоч трохи полегшити їм життя; подякувати та поділитися отриманим…

Ганна Кір’янова