5 ознак того, що ви росли у токсичній сім’ї
Психологія

5 ознак того, що ви росли у токсичній сім’ї

Наше дитинство та стосунки з батьками багато в чому впливають на майбутнє та процес становлення особистості, але часом виявити проблему та зрозуміти її корінь буває не так просто. Розбираємось, які ознаки свідчать про те, що стосунки у сім’ї вибудовувалися за деструктивним сценарієм.

Наші батьки – наші перші партнери. Стосунки з ними накладають величезний відбиток на все життя, як би ми цього не заперечували. Наприклад, стосунки з батьком для дівчинки — це проекція її стосунків із грошима та чоловіками у майбутньому, а її самооцінка та самоцінність також безпосередньо залежать від того, як складалася взаємодія з батьком. Стосунки з матір’ю — це майбутні стосунки із соціумом, здатність до гнучкості та комунікації з іншими людьми.

Головним завданням будь-яких батьків полягає у трьох функціях: «контейнувати» зайві емоції, дати безумовну підтримку та передбачати бажання та наслідки вчинків дитини. І, звичайно, навряд чи знайдеться людина, якій нема про що поговорити з психологом про своє дитинство. Погана новина в тому, що минуле не можна змінити, але хороша — можна змінити наслідки дитячих травм. Разом із психологом Оленою Вороніною розберемося в ознаках того, що ви росли в токсичній сім’ї, тобто в сім’ї, де стосунки вишиковувалися за деструктивним сценарієм.

1. Емоційні гойдалки

Атмосфера у сім’ї була напруженою, багато що залежало від настрою батьків. Для будь-якої дитини вкрай важко справлятися з невідомістю – вона не розуміє, від чого залежить кількість отримуваної любові від значних дорослих, і маючи досить часті зміни емоційного стану, не розуміє, як впоратися ще й з нестабільною зовнішньою реальністю.

Дитяча психіка починає включати захисні механізми, щоб упоратися із мінливим ставленням до себе. Це може бути заборона на почуття – певне зниження чутливості до того, що відбувається, як поганого, так і хорошого. В даному випадку формується якась холодність і байдужість до людей, подій та, головне, до своїх відчуттів. Притуплюється здатність співпереживати, сумувати, любити. Також дитяча психіка може захищатися виробленням недовіри до світу і, як наслідок, ця недовіра може перерости у дорослому віці у фонову ворожість до світу.

Ще один прийом психіки, наслідки якого ми можемо спостерігати у дорослому віці – це почуття провини. Мозок не вигадує нічого кращого, як пояснити собі різницю поведінки батьків провиною самої дитини – так формується послужлива модель поведінки та тривожність.

2. Раннє дорослішання

Дитина була повноцінним учасником стосунків між батьками. Наприклад, її залучали до сварки для того, щоб поскаржитися або змусити прийняти чиюсь сторону. Таким чином відбувається перекладання чи поділ відповідальності між усіма членами сім’ї — безтурботне та щасливе дитинство закінчується, починається доросле життя.

Будь-яка форма порушення правил для вікових періодів дитини позначається на ній у дорослому віці. Це може бути виражено відходом в інфантильність під внутрішньою установкою «не дорослих», контрзалежністю – зовнішнім прагненням до незалежності за внутрішньої потреби в емоційній близькості.

3. Недотримання особистих кордонів

У зв’язку з бажанням контролювати і убезпечити дитину, батьки нерідко не дають їй розвиватися і дорослішати — перевіряють її особисті записи та речі, підслуховують розмови, критикують вибір і рішення, говорять про її вік у принизливих висловлюваннях, торкаються тіла дитини без її дозволу, змушують цілувати родичів, застосовують фізичне покарання. Звичайно, така поведінка має наслідки для формування особистісних характеристик майбутньої дорослої людини – багатьом людям, які зіткнулися з подібною поведінкою батьків у дитинстві, не вистачає сил і навичок для того, щоб відстоювати свої інтереси та бажання, а жінки з подібним досвідом за плечима часто вступають у стосунки з аб’юзивними партнерами, оскільки відсутність навичок захищати свої особисті межі провокує їх подальше порушення.

4. Маніпуляції

Форма взаємодії, що передбачає тиск за допомогою психологічних або фізичних прийомів, де дитина змушена слідувати бажанням батьків, ігноруючи свої.

У будь-якому віці у людини можуть зберігатися подібні стосунки з батьками — це, мабуть, одна з найтриваліших форм токсичної взаємодії з дітьми. Можуть бути і приховані маніпуляції: “У мене погане здоров’я, як ти можеш мене залишити?” Наприклад, такий прийом може бути використаний, коли у дорослих дітей виникає бажання з’їхати від батьків або поміняти місто.

При цьому фінансова залежність від батьків лише посилює ці стосунки, і людина почувається скута по руках і ногах — вона постійно перебуває перед вибором, а будь-який результат має негативні наслідки.

5. Завищені вимоги

Головний механізм, що формує перфекціонізм – це нездійсненні завдання, які ставляться перед дитиною. Звісно, ​​хтось може сказати, що саме завдяки цьому у нас є олімпійські чемпіони. Погоджуся, але завдяки цьому є і люди, не здатні отримувати задоволення від життя, чого б вони не досягли.

Ідеальної людини немає, а в самій ідеальності немає головного — унікальності особистості. Чим більше людина себе мучить прагненням до досконалості, тим більше у неї розвивається пасивна агресія до себе.

В даному випадку можна говорити ще про такі наслідки, як нездатність переносити помилки та невдачі, довге та болісне виконання поставлених завдань, неможливість дозволити собі відпочивати.

Звичайно, наші батьки робили все, що могли, навіть якщо нам здається інакше. Виховання дітей — нелегке завдання, і те, як вони чинили, як любили, наскільки були чуйними, вже у минулому, і цей факт треба прийняти. З будь-яких минулих стосунків необхідно вчитися брати ресурс для себе – важливо переглядати свої моделі поведінки, аналізувати їх причини та змінювати нові (за потреби). Образи на батьків не призводять до позитивного результату швидше навпаки.

У моїй практиці є інструмент, який дозволяє поглянути на своє дитинство під іншим кутом — випишіть негативні наслідки виховання в токсичній сім’ї, а напроти кожного пункту запишіть те, що вони дають вам сьогодні. Можливо, ви чомусь навчилися і набули важливих навичок, які допомагають долати перешкоди. Візьміть для себе необхідний ресурс і почніть контролювати рівень виразності цих наслідків у своєму житті сьогодні. У дитинстві у багатьох не було вибору, але він є зараз, і нічого не змінювати, до речі, також вибір.

Олена Вороніна, психолог