6 неочевидних речей, яким потрібно навчити свою дитину
Для дітей

6 неочевидних речей, яким потрібно навчити свою дитину

Вирішувати рівняння, будувати графіки, доводити теореми – все це дуже важливо для школярів. Але є навички, які допомагають не тільки застосовувати алгоритм і діяти за правилами, але й аналізувати інформацію, а також мислити критично. Фахівці онлайн-школи «Фоксфорд» Оксана Болотова, Анастасія Підсєвалова, Анастасія Кузнєцова, Ірина Телегіна та Лідія Імашева розповіли, як гнучкі навички допомагають дітям в навчанні та які способи дозволяють їх тренувати.

1. Емоційний інтелект

Люди з розвиненим емоційним інтелектом краще взаємодіють з іншими, легше заводять друзів і беруть участь у командній роботі. Він важливий, щоб навчитися розуміти, які почуття відчувають оточуючі і які ти сам.

Для дитини розвинений емоційний інтелект – спосіб легше переживати труднощі дорослішання і нестандартні ситуації. Скажімо, коли виникає конфлікт із однокласником, школяр розуміє, що за грубістю та агресією, можливо, стоять невирішені особисті проблеми. Він знає, що тут людині потрібна допомога, а не жорстка відповідь.

Емоційний інтелект має на увазі не тільки розуміння інших, але і усвідомлення власних почуттів. Якщо ця навичка розвинена, дитині легше керувати емоціями — стримувати миттєвий гнів і не засмучуватися через дрібниці.

Існує багато ефективних та цікавих способів тренувати емоційний інтелект дитини:

  • Обговорювати побачене.

Наприклад, сюжети мультфільмів, кінофільмів і казок, питаючи дитину, як би вона сама вчинила на місці персонажів.

  • Аналізувати життєві ситуації.

Можна пропонувати дитині роль експерта і попросити її поради з приводу власного досвіду батьків. Головне — вести діалог, підкреслюючи цікаві спостереження та думки дитини.

  • Вести щоденник емоцій.

У ньому дитина може записувати як позитивні, приємні, так і негативні події дня. Це допомагає зрозуміти, що в житті буває багато різних ситуацій, поглянути на «велику картину». Для дошкільнят досить зробити таблицю, куди дитина в кінці дня ставить смайлик, що відображає його емоцію.

2. Самооцінка

Дорослі, діти легше переживають життєві негаразди, якщо цінують себе і добре знають свої сильні сторони. Щоб розвивати цю навичку, можна вести щоденник «Я цікавий». Ця практика є особливо актуальною для дітей середніх класів.

Дитина записує в щоденник те, в чому, на її думку, вона дійсно сильна (наприклад, вона добрий друг і співрозмовник). Можна зробити щоденник у вигляді карти-плаката, повісивши його на видному місці в кімнаті. Нагадування про те, в чому її сильні сторони, чудово стимулює самооцінку.

3. Особисті межі

Дитині важливо пояснити, що є моменти, в яких треба вміти говорити «ні», не допускаючи маніпуляцій з боку інших. Це складна тема, яку дітям краще пояснювати через гру, на прикладі улюблених і добре знайомих персонажів: чому Гаррі Поттер не пішов би в кіно зі своїм кузеном Дадлі? Відповідаючи на це питання, дитина сама зможе розібратися в ситуації і прийти до висновку, що цілком нормально, якщо людині некомфортно спілкуватися з певними людьми і робити те, чого від неї вимагають.

Треба визначити межу між тими ситуаціями, з якими дитина розбереться самостійно, і тими, коли потрібно втручання батьків. Якщо вона розповідає про конфлікт емоційно, обурена і хоче довести свою правоту, це нормально і означає, що вона зможе сама вирішити проблему. А якщо дитина закривається і відчуває себе пригніченою, це сигнал дорослим, що варто втрутитися (таке буває при цькуванні).

Важливо, щоб дитина знала, що у багатьох випадках звернутися за допомогою — правильно і навіть необхідно.

4. Тайм-менеджмент

Вже в початковій школі діти потрапляють у суворі рамки: на завтра потрібно зробити стільки завдань, а ще важливо не забути форму для фізкультури. У школі це питання суворої дисципліни: всі вимоги «треба» виконувати, дитина завжди щось «повинна».

На жаль, школа не вчить дітей планувати час, перемикатися і відпочивати. А без цього вміння знання засвоюватимуться гірше, виникнуть складнощі з домашнім завданням. Коли на уроки йде занадто багато часу, дитина відволікається, витрачає зайві сили і накопичує неприємні емоції. А коли на одне завдання є всього година, дитина концентрується і намагається працювати швидко. Вона розуміє, що звільняє собі час і для улюблених занять.

Щоб зробити тайм-менеджер звичкою, можна спробувати ці методи і порівняти зрозуміти, який з них працює краще:

  • Метод Pomodoro.

Принцип простий: потрібно працювати концентровано протягом обмеженого часу. Наприклад, робити сесії по 15–20–30 хвилин із перервами до 5 хвилин. І приблизно через 4 сесії — великий відпочинок (30–60 хвилин).

  • Робота на час.

Можна почати записувати, скільки часу витрачається на завдання. Це підключає змагальний дух: вчора я зробив завдання з математики за 30 хвилин – спробую, вийде сьогодні зробити швидше.

  • Почати з простого.

Якщо є велике і складне завдання, а крім нього ще кілька інших, дитині складно взятися за роботу, вона просто не розуміє, з чого краще почати. Починати треба з найпростішого: якщо впоратися з одним завданням, виникає приємне почуття, що частина роботи виконана.

  • Метод «поїдання слона».

Будь-яке складне завдання лякає, але якщо розділити його на етапи, стане набагато простіше і зрозуміліше. Наприклад, щоб написати твір, важливо спочатку скласти план, записати кілька ключових думок або абзаців і тільки потім приступати до роботи. Почати краще з питань: що для цього необхідно зробити і чи можу я зробити це прямо зараз? Якщо відповідь «ні», потрібно повернутися на крок назад і дробити мету до тих пір, поки не вийдуть конкретні разові завдання, на які піде від 15 хвилин до 2 годин.

  • Техніка “жаби”.

Це зворотний принцип – почати з неприємних швидких завдань. А далі приступити до простіших і зрозумілих.

  • Принцип “Роби 3 хвилини”.

Якщо дитина не хоче приступати до уроків, можна домовитися: вона робитиме їх всього 3 хвилини. Практика показує, що включитися в роботу таким чином значно простіше.

5. Визначення цілей

Нерідко дитині заважають проблеми з мотивацією: якесь домашнє завдання здається настільки безглуздим, що неможливо навіть почати. У такому разі можна позначити конкретну і приємну мету— щось, що чекає її в кінці чверті, в кінці тижня або навіть в кінці дня.

Можливо, дитину підбадьорять думки про гарні оцінки, цікаву поїздку або похід у кіно. Але найважливіше дати дитині відчути задоволення від самого факту виконаного завдання. Необхідно помічати і промовляти успіхи — це також додасть мотивації.

До будь-якої ситуації можна знайти підхід. Якщо учневі подобається предмет, але не подобається вчитель, можна мотивувати його на самостійне занурення в тему. Якщо не подобається або не дається предмет, можна разом у ньому розібратися і спробувати його полюбити.

6. Творче мислення

В навчальному графіку діти часто зациклюються на методичному виконанні завдань і на звичних патернах мислення. Вони починають боятися зробити помилку і ризикують втратити властиву всім дітям допитливість і спонтанність.

Важливо розвивати креативне мислення, прокачувати творчі навички, шукати цікаві рішення задач. Навіть «неправильну» думку можна використати, розвинути, змінити. Коли ми проробляємо з дітьми помилки, то підходимо до них як до експерименту і підкреслюємо результат: «Тепер ти навчився тому-то» або «Тепер ти зрозумів, що це не працює».

А ще креативне мислення вчить мріяти. Зручно думати так, як прийнято, але важливо показувати дітям на прикладах, що навіть нереалістичні мрії допомагають рухатися вперед, як важливо захищати свої думки та ідеї.

Вправи на творче мислення:

  • Грати в Асоціації.

Вони дозволяють подивитися на щось звичне інакше. Наприклад, можна описувати настрій не прикметниками, а через смак або колір.

  • Фантазувати.

Взяти негативного персонажа з мультфільму, книги чи фільму і відповісти на питання: що в ньому хорошого? чому він став поганим? що можна було зробити, щоб він таким не став? А можна повністю перевернути ситуацію: уявити, що Баба-яга виявилася раптом бабусею героїв.

  • Експериментувати.

Давати дитині не готове рішення, а можливість знайти відповідь самостійно. Наприклад, нехай вона сама спробує розібратися, чому метелик прилітає на квітку. Невеликі відкриття завжди радують, краще запам’ятовуються і вчать ініціативності.

  • Міняти звичні дії та ритуали.

Наприклад, знайти новий маршрут до школи чи магазину, їсти іншою рукою, малювати двома руками. Можна шукати незвичайні застосування звичайних предметів — читати перегорнуту книгу.

Якщо є звичка робити щось у певний час, спробувати змінити її: наприклад, замість мультфільму спостерігати за перехожими у вікно або знайти нову цікаву передачу.

Чи повинна всьому цьому навчати школа? Однозначної відповіді немає. Але якщо в школі цим навичкам уваги не приділяють уваги, спробуйте взяти ситуацію в свої руки. Трохи більше спілкування, уваги і часу, проведеного разом з дитиною, плюс правильно розставлені акценти — і у дитини будуть м’які навички, які, в свою чергу, зроблять простіше не тільки навчання, але і подальше життя.

За матеріалами