Поки решта підсаджують своїх дітей на голку смартфонів — розумні люди роблять ось що:
Для дітей

Поки решта підсаджують своїх дітей на голку смартфонів — розумні люди роблять ось що:

Технічний директор eBay відправив своїх дітей до школи без комп’ютерів. Так само вчинили співробітники інших гігантів Кремнієвої долини: Google, Apple, Yahoo, Hewlett-Packard.

Називається ця школа Waldorf of the Peninsula. Вона має дуже простий старомодний вигляд – дошки з кольоровою крейдою, книжкові полиці з енциклопедіями, дерев’яні парти з зошитами та олівцями. Для навчання в ній використовують звичні, не пов’язані з новітніми технологіями інструменти: ручки, олівці, швейні голки, іноді навіть глина та ін. І жодного комп’ютера. Жодного екрану. Їх використання заборонено у класах та не заохочується вдома.

Учні 2 класу, стоячи у колі, повторювали за учителем вірш, одночасно граючи з мішечком, наповненим квасолею. Мета цієї вправи – синхронізувати тіло та мозок.

Минулого вівторка у 5 класі діти в’язали на дерев’яних спицях невеликі зразки з вовни, відновлюючи навички в’язання, отримані у молодших класах. Цей вид діяльності, як стверджує школа, допомагає розвитку здатності вирішувати складні завдання, структурувати інформацію, рахувати, а також розвиває координацію.

І це в той час, коли по всьому світу школи поспішають оснастити свої класи комп’ютерами, а багато політиків заявляють, що не робити цього просто безглуздо. Цікаво, що протилежна точка зору набула широкого поширення в самому центрі високотехнологічної економіки, там деякі батьки та педагоги дають зрозуміти: школа та комп’ютери не сумісні.

Прихильники навчання без ПК упевнені, що комп’ютери пригнічують творче мислення, рухливість, людські стосунки та уважність. Такі батьки вважають, що коли буде дійсно потрібно познайомити своїх дітей з останніми технологіями, у них завжди будуть для цього необхідні навички та необхідні можливості у себе вдома.

Пол Томас, колишній вчитель та професор Університету Фурмана, який написав 12 книг про освітні методики в державних установах, стверджує, що для освітнього процесу краще, якщо комп’ютери використовують якнайменше. «Освіта – це насамперед людське переживання, здобуття досвіду, – каже Пол Томас. — Технологія лише відволікає потрібні грамотність, уміння рахувати і здатність критично мислити».

Коли прихильники оснащення класів комп’ютерами заявляють, що комп’ютерна грамотність необхідна, щоб протистояти викликам сучасності, батьки, які вважають, що комп’ютери не потрібні, дивуються: навіщо поспішати, якщо їх так легко освоїти? Це супер легко. «Це приблизно так само, як навчитися чистити зуби, – каже містер Ігл, співробітник кремнієвої долини. — У Google та подібних місцях ми робимо технології настільки тупо простими, наскільки це можливо. Не бачу причини, через яку дитина не зможе освоїти їх, коли стане старшою».

Самі ж учні не вважають себе обділеними високими технологіями. Вони іноді дивляться фільми, грають у комп’ютерні ігри. Діти кажуть, що навіть розчаровуються, коли бачать своїх батьків чи родичів, обплутаних різними пристроями.

Орад Камкар, 11 років, розповів, що нещодавно їздив у гості до двоюрідних братів та сестер і опинився в оточенні п’яти осіб, які грали зі своїми гаджетами, не звертаючи на нього та один одного жодної уваги. Йому довелося трясти кожного з них за руку зі словами: “Гей, друзі, я тут!”

За матеріалами