Щирий текст про спражніх людей
Територія натхнення

Щирий текст про спражніх людей

Подобаються мені люди, які не бояться старіти. Це розумниці та воїни. Без підтяжок, без ліпосакцій, зате з думкою в очах, із онуками, з конкретною справою в руках. Якщо людина зустрічає старість без істерик, то є щось за душею в людини.

Ще подобаються люди, довкола яких чисто. Чисто в будинку, чисто на прилеглій до будинку території, чисто на робочому місці. Якщо бачиш свинарник навколо, значить, у людей усередині такий самий свинарник. Бруд у мізках і сморід у глибинах серця неминуче виявляться через купи порожніх пляшок навколо, гори фантиків, калюжі розлитих напоїв та написи на парканах.

Подобаються люди, які можуть здивувати… Думаєш: проста людина і до крайності звичайна. Навіть не цікаво. А вона раптом з часом відкриває нові і нові грані характеру, і видно, що багато в неї цих граней. Просто вона не випинає все відразу і не красується без толку.

Хороші ті, хто робить щось своїми руками і не тільки не боїться будь-якої роботи, а й любить її. Роботяги зазвичай – мовчуни. Грунтовна людина не любить витрачати сили у розмовах. Вона знає, що ніщо так не спустошує і не знесилює душу, як безплідна та безпредметна балаканина.

Ще подобаються ті, хто багато книг прочитав не тому, що вчений ступінь вимагає, а тому, що душа книгу любить, незважаючи на, можливо, найпростішу професію.

Якщо ці люди мені подобаються, то вони є. Не може подобатися мені або іншій людині те, чого немає в природі. Такі люди є! Але їх не дуже багато, тому що те, чого дуже багато, завжди втрачає ціну і перестає дивувати.

Люди, які мені подобаються, є, хоча їх могло бути й більше. Світ має стояти на чомусь, тож він, можливо, на них і стоїть.

Протоієрей Андрій Ткачов