Життя не поділилося на “до” та “після”. Життя зависло…
Територія натхнення

Життя не поділилося на “до” та “після”. Життя зависло…

Життя не поділилося на “до” та “після”. Життя зависло!

І кожен завис у цій паузі жахливого очікування!

Тебе більше не турбує те, що було таким цінним ще вчора. Зараз важливим є лише одне питання, яке крутиться в головах мільйонів Українців: «Як ти?»

Зараз лише одне єдине бажання ховається в серці кожного — почути рідний голос! Побачити завтра чоловіка, дитину, матір, батька, подругу, сестру чи брата! Доторкнутися та обійняти їх! Або хоча б додзвонитися! А не почути: «Абонент не відповідає»!

Але знайте, у цьому зависанні, з кожною хвилиною, ми стаємо сильнішими!

Наші вуха чують чіткіше, бо звук сирен змушує це робити!

Наші очі вчаться бачити в темряві, бо ми не маємо вибору! Ми або в підвалах, де темно, або заплющуємо очі, щоби не бачити вибухів та болю наших братів!

А наше тіло вчиться стримувати нервове тремтіння і швидко реагувати в стресовій ситуації!

У цьому зависанні ми об’єднуємося та міцнішаємо! Ми стаємо тією нацією, якою можна лише пишатися! Ми – сила! Ми – Україна!

І настане день, коли ми видихнемо і зробимо крок! Крок у нове життя! Ще сильнішими, ще згуртованішими й ще людянішими!

І коли ця мить настане, наші вуха стануть набагато чіткіше чути спів птахів, дзюрчання струмка та голос дитини!

Очі почнуть бачити ще яскравіші кольори маків, прекрасного неба, або зірок, які більше не будуть у пилу бомб!

Наше тіло стане неймовірно чутливим до обіймів!

А наша душа буде сповнена любові та віри в добро! Бо тільки добро перемагає!

Усе це буде незабаром! Я знаю!

Але ж знайте і ви! Ви, усі ті, хто змусив нас здригнутися! Ми не пробачимо вам того, що хтось із наших братів уже ніколи не зможе побачити світле небо, почути голос дитини та відчути обійми близької людини!

До кінця днів ми пам’ятатимемо те, що ви зробили! Ми з молоком матері передаватимемо цю пам’ять своїм дітям! Ви всі, хто мовчав і просто спостерігав здалеку за цим варварством!

Українці живуть за принципом «Моя хата з краю?!». Так!

Наша хата з краю, але це наша спільна хата! А ми в ній сім’я! Ми в ній єдині! Пліч-о-пліч! І ми – сила! Ми – гордість!

І так! Ніхто в нашу хату без нашого дозволу не зайде!

© Василина Савицька