Синдром «золотої дитини». 6 основних рис характеру дітей-нарцисів
Для дітей

Синдром «золотої дитини». 6 основних рис характеру дітей-нарцисів

Звичайно, всі батьки хочуть, щоб у їхніх дітей було лише все найкраще, і напружено працюють, щоб забезпечити їх найкращим навчанням, будинком, їжею та зручностями. Чому? Та тому, що вони дбають про інтереси своїх дітей, і хочуть, щоб їхнє життя було як мінімум не гірше за власне – а по можливості набагато краще.

Але в сім’ях, в яких батьки виявляють нарцисичні риси характеру, або у яких взагалі діагностовано нарцисичний розлад особистості, все це часто набуває гротескних і потворних форм.

У здоровій та повноцінній сім’ї батьки досить впевнені в собі та самодостатні, щоб забезпечити дітей теплим та продуктивним оточенням, що забезпечує їх всебічний позитивний розвиток.

Такі батьки вміють дотримуватися правильного балансу між спробами контролювати та спрямовувати дітей та необхідністю надавати їм свободу дій та розвитку. Батьки у здорових сім’ях покладаються насамперед на емпатію, прозорість стосунків та взаємне розуміння для створення міцних та повноцінних стосунків зі своїми сім’ями. Вони ніколи не звертаються до їдкої критики, образ, заснованих на зовнішності, не викликають в дітях почуття провини та інших негативних методик, що створюють зламаних, невпевнених у собі та тривожних дітей.

Насправді у нарцисичних батьків вкрай розмите відчуття власного «я», і все своє життя вони живуть, прикриваючись маскою успішних, талановитих і мало не аристократичних особистостей – маскою, яку потрібно постійно підтримувати та підживлювати, для чого годяться будь-які способи. Саме тому в сім’ї, де хоча б один із батьків є відвертим нарцисом, діти стають саме таким джерелом підживлення для батьківсьої особистості.

І замість того, щоб потрапити в середовище, що підживлює їхню особистість і інтереси, діти опиняються в токсичній атмосфері, в якій постійно змушені грати роль рятівників і жертвувати власним «я» заради підтримки фальшивої особи своїх батьків.

Кордони особистості такого батька/матері або абох розмиваються і перемішуються з межами особистості дитини, дитина так і не усвідомлює себе повною мірою окремою людиною від батьків… І, власне кажучи, це все, що потрібно для створення «золотої дитини».

Загалом, нарцисичні батьки вважають «золоту дитину» не окремою та самостійною особистістю, а свого роду продовженням самих себе.

А значить, у їхньому розумінні, така дитина повинна втілити в життя все, чого свого часу досягли вони, та ще й те, що з якихось причин їм не вдалося. У їхніх очах це особлива, талановита і практично ідеальна дитина, яка є проекцією та продовженням усіх чудових якостей своїх батьків – дитина, яка повинна не тільки не осоромити своєї сім’ї, а й максимально її прославити.

«Золоті діти» постійно почуваються особливими, але часто не в змозі знайти причини, з яких це дійсно так. До того ж під усім цим криється незадоволене бажання бути прийнятими такими, якими вони є, з усіма дивностями та недоліками – замість того, щоб отримувати похвали за те, що вони ретельно відполірували і начистили до блиску свою маску – маску золотих та яскравих дітей, якими насправді вони не є.

Тепер, коли ми знаємо, як і чому нарцисичні сім’ї створюють так званих «золотих дітей», уважніше придивимося до 7 основних рис характеру таких дітей:

1. Їх характер орієнтований на суперництво.

Як ми вже згадували вище, «золота дитина» є відображенням та продовженням своїх батьків-нарцисів. Тому такі діти бачать виклик у будь-якій життєвій ситуації та намагаються «перемогти» оточуючих за будь-яку ціну – навіть тоді, коли всі інші діти вважають, що кінцевий результат взагалі не вартий того, щоб за нього боротися.

Якщо в нарцисичній сім’ї кілька дітей, часто їх протиставляють один одному, заохочуючи суперництво за все, включаючи увагу батьків. Чи варто дивуватися, що такі діти ростуть, вважаючи, що неодмінно мають обставити всіх, хто оточує?

Вони готові піти майже на що завгодно, аби бути першими у всіх аспектах життя. Їхня впевненість у собі та самооцінка харчуються виключно із зовнішніх джерел, таких, як досягнення, дипломи, грамоти та титули. І, таким чином, ми переходимо до другої межі характеру «золотих дітей».

2. Вони навчаються набагато старанніше інших дітей.

Ну, скажіть на милість, які діти дійсно і щиро люблять вчитися? Тільки «золоті діти», які ростуть у сім’ях нарцисів. На відміну від інших дітей, ці діти дуже люблять ходити до школи, адже там вони можуть у черговий раз довести, що вони кращі, розумніші та талановитіші за всіх навколо.

Школа для них – все одно, що вода для риби, і час, проведений там, вони цінують значно більше вільного. В умовах суперництва та конкуренції за оцінки вони буквально розквітають, і чітко йдуть до мети, незважаючи ні на що.

Як правило, вони є найкращими учнями у класі, а то й у всій школі. Вони завжди на доброму рахунку у всіх вчителів, і решті учнів радять на них рівнятися. Вони ніколи не потребують допомоги зі своєю домашньою роботою, і навіть можуть розповісти своїм друзям щось цікаве, чого їх не навчать у школі.

3. Вони завжди підпорядковуються встановленим батьками правилам

Більшість звичайних дітей не дуже люблять, коли їм вказують, що робити, і намагаються контролювати всі аспекти свого життя. Але щодо «золотих дітей», то для них встановлені батьками правила – все одно, що скрижали Святого Письма.

Вони ніколи й нізащо не сумніваються у рішеннях своїх батьків, і завжди готові пожертвувати власним вибором, щоб ухвалити бік своїх батьків.

4. Хобі таких дітей завжди «корисні» та «продуктивні».

«Золоті діти» нізащо не проводитимуть вільний час за відеоіграми та переглядом мультсеріалів, це їм зовсім не властиве.

Натомість вони займаються виключно корисними та розвиваючими хобі, що дають їм можливість стати в чомусь кращим, розумнішим або сильнішим.

Так що вони віддають перевагу не мультфільмам і біганині у дворі будинку з іншими дітьми, а читанню розумних книг, заняттям спортом, грі на музичних інструментах, малюванню або іншм креативним заняттям.

5. Подібні діти дуже товариські та соціальні.

Потрапляючи в суспільство, такі діти говорять без угаву, і зазвичай намагаються переключити на себе всю увагу присутніх – причому дуже успішно. Вони є центром уваги будь-яких зборів чи вечірки. Всі інші діти їхнього кола спілкування дивляться на них як на рольову модель.

Як правило, «золоті діти» відрізняються просунутими навичками спілкування та переконання, при цьому через свою підозрілість не підпускаючи нікого надто близько. Крім того, вони завжди готові взяти участь у спортивних змаганнях та іграх на свіжому повітрі – особливо якщо вони можуть бути заводилами або, скажімо, капітанами команди.

6. Вони дуже чутливі до зовнішньої критики.

«Золоті діти» твердо впевнені, що вони кращі за всіх інших – як-не-як, їхні батьки витратили чимало часу на те, щоб переконати їх у цьому. Вони знають, що відрізняються від інших дітей. Часто завдяки цьому почуттю своєї винятковості вони надмірно задирають ніс, поміщаючи себе у своїй голові більш високий рівень соціальних сходів, ніж той, якому вони відповідають насправді.

Все це робить їх гіперчутливими до критики, і вони дуже не люблять, коли хтось вказує на будь-які помилки в тому, що вони говорять або роблять.

7. Вони завжди прагнуть досконалості.

Як правило, такі діти мають нав’язливу одержимість досконалістю у всьому, що вони роблять. Вони хочуть, щоб їхній одяг був максимально чистим і випрасуваним, їжа – приготовленою саме так, як їм того хочеться, у кімнаті все було розкладено по поличках, а в домашній роботі не було жодної помилки.

І коли виявляється, що вони далеко не завжди відповідають своїм нереалістичним очікуванням, це дуже їх дратує.


Якщо ви чекаєте дитину, то, швидше за все, вам хочеться, щоб ваш син чи донька були саме такими – яскравими та повними талантів.

Тільки більшість людей, які захоплюються «золотими дітьми», не бачать того, що криється за цією аурою непохитної впевненості в собі – що за всім цим лежить неймовірно тендітна особистість, яку здатна зламати будь-яка серйозна життєва проблема.

Золоті діти рідко стають по-справжньому зрілими особистостями у психологічному та емоційному плані. У міру того, як вони ростуть, їм виявляється дуже непросто знайти самих себе – себе, а не особистість, створену їм батьками у власних цілях. У дорослому віці будь-яка необхідність приймати власне, а не підказане батьками, рішення стає їм неймовірно болісною.

Як правило, «золоті діти», які виросли в сім’ї нарцисів, у дорослому віці мають такі проблеми з психікою:

  • Гіперпідозрілість та одержимість певними заняттями.
  • Гіперчутливість до критики.
  • Схильність до параної.
  • Нездатність до усвідомлення важливості особистих кордонів у стосунках з іншими людьми та собою.
  • Можливі спроби догодити всім підряд для отримання зовнішнього підтвердження власної значимості.
  • Невміння приймати важливі рішення.
  • Невміння бачити людей такими, якими вони є насправді.
  • Поведінка, яка намагається привернути чужу увагу.
  • Нездатність справлятися зі складними життєвими ситуаціями та труднощами.
  • Слабка емпатія та невміння встановлювати міцні емоційні зв’язки з іншими людьми.
  • Часто використання маніпулятивних технік спілкування з іншими людьми.
  • Невміння справлятися з невизначеністю та роздратуванням.
  • Схильність до нарцисизму.

Описані вище гіркі істини говорять нам про те, наскільки велику ціну часом доводиться платити нашим дітям за наш же фаворитизм і нездійсненні очікування щодо них.

Якщо у вас є діти, то менше, що ви можете зробити, це забезпечити свою дитину тією часткою самостійності та незалежності, якої вони потребують.

За матеріалами