Фрази, які не варто говорити своїй дитині. Через них діти дуже зляться на своїх батьків!
Для дітей

Фрази, які не варто говорити своїй дитині. Через них діти дуже зляться на своїх батьків!

Деякі фрази здатні викликати низьку самооцінку та інші труднощі. А бажання батьків такими фразами достукатися до дитини виявляться марними.

Такі фрази, як “вічно”, “ніколи”, “завжди” несуть у собі руйнівну силу, якщо вони використані в негативному світлі. Вони сигналізують дитині, що вона невдаха.

Як наслідок у дитини формується низька самооцінка, і це неминуче викликає нові труднощі. Бажання батьків такими фразами достукатися до дитини, спонукати її до дії призводить до протилежних результатів – апатії і незадоволеності.

Є ще низка фраз, які здатні завдати шкоди дітям. Наприклад така фраза як “тому що я так сказала/сказав” – хіт в лексиконі багатьох батьків. Це словосполучення не становить ні роз’яснення, ні сенсу, а лише демонструє домінуючу і “авторитетну” роль батька чи матері у взаєминах з дитиною.

Ця проста й поширена відмовка підриває довіру дитини до старшого. Для допитливих малюків абсолютно нормально ставити велику кількість різних питань, адресуючи їх саме батькам. Хто, як не мама чи тато, може відповісти на них.

“Тому що” – таке пояснення від батьків відштовхує дитину і спонукає її шукати відповідь в іншої людини або замикатися в собі, пригнічуючи допитливість.

І якщо батькам здається, що такою поведінкою вони показали дитині, хто  головний, то помиляються. Чи варто потім дивуватися, якщо, ставши дорослими, син або дочка не захочуть звертатися до мами і тата за порадою або просто спілкуванням – адже вони з дитинства засвоїли, що батьки не готові допомогти розібратися з важкими і незрозумілими речами.

“Вічно ти все робиш не так!”. А самі батьки впевнені, що все роблять “так”? І чому дитина не може зробити по своєму, врозріз з батьківськими поглядами і мисленням?

“Ти не забув/ла, що…” – постійне нагадування дитині про те, що вона щось могла забути зробити, відбиває в неї бажання, по-перше, робити, а по-друге, брати відповідальність за свої вчинки, приймати рішення. Адже навіщо пам’ятати, коли це прекрасно роблять батьки.

Дайте дитині право і можливість забути, не зробити, і ви допоможете їй, як це не парадоксально, стати більш зібраною. Можливо, вона не відразу навчиться не забувати іграшки в дитячому садку, прибирати за собою посуд, вчасно лягати спати. Але пам’ятайте головне – не дорікайте за помилки, а пояснюйте, чому так сталося і що робити, щоб більше не потрапляти в такі ситуації.

“Ти кого більше любиш – маму чи тата?” – таке питання викликає у дитини тільки здивування і злість як реакцію на нього. Мама і тато – єдине ціле для малюка, і любить він їх як єдину істоту.

Навіть якщо в парі у мами і тата не все гаразд, це не привід маніпулювати дитиною і самостверджуватися перед партнером за її рахунок. За будь-яких обставин важливо культивувати безумовну любов до обох батьків, а не ділити її.

Подібні питання, крім іншого, здатні мотивувати дитину на лукавство, хитрість, обман. Вона озвучує відповідь, яку хоче почути запитувач, один з батьків. Дитина у ваших очах “молодець”, і про себе вона думає: “Я молодець!” А молодець в чому? У обмані? У розділенні любові?

Краще ввічливо пояснити родичам, друзям та іншим знайомим, чому не варто ставити це питання вашій дитині й іншим дітям. Нехай краще просять показати, як сильно малюк любить і маму, і тата!

За матеріалами