З одного боку – Великдень. Душа має радіти і співати. Але вона мовчить…
Територія натхнення

З одного боку – Великдень. Душа має радіти і співати. Але вона мовчить…

Іл.: @mashutkas

З одного боку – Великдень. Душа має радіти і співати. Але вона мовчить і, навіть, час від часу поривається заплакати.

В Одесі дитинку вбило, маленьку зовсім, три місяці. І моя уява малює це немовля, невинну душу, яка не встигла ще й нарадуватись життю. Я думаю: а якою могла бути її місія?

В госпіталі хлопчик, без ніг. Відірвало бомбою. Вже ніколи не зможе бути ні бігуном, ні танцюристом…

На іншій світлині 10-річний Володя з Бучі, біля свіжої могили своєї мами. Він ще навіть не усвідомлює усю глибину свого горя. Тільки факт – мами вже немає. Сьогодні він бачить тільки оцей горбик і вінок зі штучних квіті на хресті. Для нього це точка нового відліку, біля якої обертатиметься тепер його космос.

Я намагаю не думати про усіх убієнних і закатованих. Усіх, хто живе зараз в різних місцях для біженців чи, навіть, й у чужих сім’ях – так наче присів на крайчик чужої канапи, ненадовго, щоб не заважати й не дуже турбувати. Дайте кавалок хліба – і ми підемо далі, щоб не завдавати вам клопотів. Бо ви й так дуже добрі до нас.

Я намагаюсь не думати про тисячі вивезених орками українських дітей – бо серце скапує кров’ю, коли я думаю про їх долю і їхнє подальше життя (чи не життя?).

Не кажіть нам, що ми далеко і нас не болить Україна. Не болить війна. Що ми не здригаємось від сирен і вибухів. Що нам не треба бігти у бомбосховища й підвали. Що у нас є вдосталь води і їжі. Не кажіть, бо ви не знаєте, що ми відчуваємо.

У кожного там діти чи онуки. Мами і тати. Сестри, брати і кузинки. Зрештою, могили наших бабів, дідів і прадідів. Цьоці Рузі і вуйка Митра. Там, де наше Різдво і Великдень у колі великої родини. Де стояла стара хата. Де ліс, що пахне білими грибами.

Ми за кордоном, але нас теж болить. Бо цю пуповину ніхто не взмозі перерізати.

З іншого боку – віра й врятує нас. Потужна віра в Господа нашого, ангелів-хранителів і в нашу перемогу.

Я просто фізично на це чекаю мало не щогодини. Я не можу нормально спати, мені сняться дикі страшні сни, але я прокидаюсь і я продовжую вірити.

Ще трішечки, вже недалеко.

Ангеле Божий, хоронителю мій святий, даний мені на охорону! Щиро благаю тебе: просвічуй мене сьогодні, хорони від усього злого, заохочуй до добрих діл і провадь на спасенну дорогу.

Святий заступник Божий, будь милостивий до України, наших воїнів й усього українського народу. Почуй прохання мої і відведи біду. Звертаюся я з молитвою до Тебе і мрію, щоб Україна отримала допомогу Твою в цей недобрий час.

Захисти нас, прийди на допомогу, прожени напасті і ворогів підлих й жорстоких.

Я ж не перестану прославляти ім’я Господа і підтримку Твою. Амінь.

Olga Ruda