“Я щодня прокидаюся о шостій ранку…” Зворушлива історія про життя, яке продовжується
Територія натхнення

“Я щодня прокидаюся о шостій ранку…” Зворушлива історія про життя, яке продовжується

Я щодня прокидаюся о шостій ранку. Наливаю чай та йду до вікна. Потім викурюю цигарку і починаю дивитися у вікно навпроти. Там рівно о шостій двадцять відкриваються штори і жінка років сімдесяти починає поливати свою квітку. Потім відчиняє вікно і кричить униз, а там шалено виляючи хвостом уже чекає місцева дворняга, якій жінка щось кидає з їжі. Потім прощається і йде усередину кімнати.

Так уже кілька років, але ми навіть не зустрічаємося поглядами.

Я щодня прокидаюся о шостій ранку, наливаю чай і йду до вікна. Потім викурюю цигарку і починаю дивитися у вікно навпроти. Але там сьогодні нічого не відбувається.

За годину нічого, за три нічого, за тиждень…

Я закурив сигарету і за звичкою глянув у вікно. Штори ворохнулись і відчинилися. Я завмер. Щось радісне з’явилося в мені і зникло.

У вікно дивився молодий хлопець і кивнув мені головою, ніби показуючи, щоб я вийшов. Я спустився і попрямував до під’їзду того будинку. Назустріч вийшов хлопець і простяг мені горщик із квіткою. Я спитав навіщо? Він відповів, що тут написано і віддав мені записку. Відкривши її я прочитав:

“Доброго дня! Ми з вами зовсім не знайомі, але щоранку я бачу вас і бачу, що ви хороша людина. У мене до вас невелике прохання. Якщо ви читаєте цей лист, то мене вже немає, і я прошу вас доглянути моїх друзів. Це троянда, яку ви зараз тримаєте у себе в руках, значить для мене дуже багато… Інструкція як за нею доглядати під горщиком… Біля мого під’їзду живе собака Білка, вона дуже стара і крім мене нікому не потрібна. Прошу вас хоч інколи годувати її.”

Я щодня прокидаюся о шостій ранку, наливаю чай та йду до вікна. Відкриваю штори та поливаю троянду. Закурюю сигарету і дивлюся як у дворі гуляє Білка, а поряд із нею моя дружина.

Ігор Шихов