6 батьківських помилок, які перетворюють дітей на нарцисів
Для дітей

6 батьківських помилок, які перетворюють дітей на нарцисів

Багато людей вважають, що нарциси не народжуються нарцисами, що їх роблять такими життєві обставини та виховання.

Сучасні психологи та психіатри підтримують цю думку, вважаючи, що діти стають нарцисами насамперед завдяки своєму оточенню. У цій статті ми постараємося докладніше розглянути причини, через які діти можуть стати нарцисами в дорослому віці.

Що таке нарцисичний розлад особистості?

Погляньмо на наукове визначення так званого нарцисичного розладу особистості (НРО). Нарцисизм – це визнане медициною психічне захворювання, а не просто ярлик, який можна навішувати на людей, поведінка яких здається нам занадто егоїстичною та самозакоханою.

Як розпізнати справжнього нарциса? Професіонали, які працюють у сфері психіатрії, насамперед шукають у поведінці людей такі ознаки: зарозумілість, хронічне прагнення залучення чужої уваги, маніпулятивність, переконаність у тому, що їм усі зобов’язані, одержимість багатством та владою, а також нетерпимість будь-якої критики.

Діагностувати нарцисичний розлад особистості у дітей чи підлітків не так просто — насамперед тому, що саме в цьому віці люди найсильніше ростуть та змінюються. Негативні риси характеру, властиві нарцисам, як правило, зміцнюються та стають найбільш вираженими лише у дорослому віці.

Так що одне бажання дитини завжди бути правою або надмірний егоїзм не обов’язково означають, що він або вона страждає від розладу психіки — але це безумовно тривожний дзвіночок, що говорить про те, що батькам або опікунам слід уважніше придивитися до того, як вони виховують цю дитину.

Дослідження нарцисизму у дітях

Університет Амстердама нещодавно провів наукове дослідження, основною темою якого було вивчення нарцисизму у дітей. Це дослідження допомогло вченим визначити, як виховний процес із боку батьків впливає самооцінку їхніх дітей. Дослідники дійшли висновку, що на розвиток нарцисизму в дітях значно сильніше впливає надмірна вимогливість з боку батьків, ніж брак батьківської любові та тепла.

Чинники, які, на думку психологів, можуть вплинути формування у дітей нарцисичного типу особистості

Більшість сучасних психологів сходяться на думці щодо того, що поведінка батьків дуже сильно впливає на ймовірність їхніх дітей стати нарцисами у дорослому віці. Безумовно, це не означає, що всі нарциси без винятку створені своїми батьками — деякі люди дійсно народжуються з подібним типом особистості. Деякі психологи вважають, що нарцисичні риси особистості з більшою ймовірністю виявляються в дітях тоді, коли батьки надмірно хвалять їх і відмовляються бачити в них недоліки, інші переконані, що на розвиток таких рис особистості найбільше впливає недолік батьківської любові та прихильності. Ми намагатимемося розглянути докладніше обидва ці погляди на проблему.

1. Жага схвалення з боку батьків

Є чимало чинників оточення, які можуть спричинити розвиток нарцисичних рис особистості в дітях, і одна з них — вихована батьками переконаність у тому, що їх схвалення та увагу обов’язково треба заслужити.

Бажання дітей регулярно отримувати схвалення та увагу з боку батьків абсолютно нормальне та властиве всім дітям. Але іноді дитина не може отримати необхідної їй уваги, і це відбувається через те, що її сім’я вважає, що змагатися у всьому абсолютно нормально, і цінує лише високі досягнення. В результаті цього дитина може почати відчувати себе любимою та обдарованою батьківською увагою лише тоді, коли домагається перемоги в якомусь змаганні (навіть тоді, коли це змагання створюється буквально на порожньому місці). Коли дитина не отримує визнання своїх досягнень і батьківського схвалення, займаючи в чомусь друге, а не перше місце, вона починає почуватися невдахою, яка розчарувала не тільки своїх батьків, а й саму себе.

Коли дитина росте в нарцисичній сім’ї, згодом подібна поведінка стає для неї нормою, і все її подальше життя може перетворитися на гонитву за чужим схваленням, яке тільки й здатне зробити її щасливюо. Якщо дитина щоразу чує від своїх батьків, що вона нібито недостатньо хороша, а її досягнення залишають бажати кращого, це призводить до того, що вона вирішує любити себе, і тільки себе, і намагається змусити полюбити себе весь навколишній світ — і все тому , що не отримувала достатньої любові від батьків.

Іноді в гонитві за чужою увагою такі люди готові піти буквально на будь-що. Не одержуючи бажаного схвалення, вони піднімають планку все вище і вище, сподіваючись, що хоч хтось їх помітить і схвалить їхню поведінку. Це стає порочним колом, вирватися з якого дуже і дуже непросто.

2. Прагнення досконалості

Коли діти з якоїсь причини починають вважати, що їх люблять і хвалять лише тоді, коли вони роблять все «правильно», і лише в тому випадку, якщо вони перемагають у життєвих випробуваннях, вони починають почуватися невпевнено і беззахисно. Потрапивши в таку ситуацію, вони зміцнюються на думці, що їх цінують лише тоді, коли вона унікальні і виділяються на тлі всіх інших, і починають намагатися бути якомога більш «досконалими» – щоб найближчі люди в їхньому житті помічали та хвалили їхні зусилля. Вони починають прагнути до досконалості, щоб довести, що в них немає жодних недоліків, і що вони гідні любові своїх батьків, які невдоволено дивляться на них щоразу, коли вони приносять додому табель, в якому хоч одна оцінка далека від ідеалу, або коли пропускають гол під час шкільного футбольного матчу.

Щоразу, коли дитина опиняється в їх уявленні недостатньо хорошою, такі батьки, образно висловлюючись, ставлять її «в кут», активно чи пасивно висловлюючи своє незадоволення. Проблема подібного виховання в тому, що в результаті цього дитина втрачає зв’язок із собою. Вона перестає розуміти, хто вона така насправді, і замість того, щоб займатися розвитком власної особистості та усвідомленням життєвих цілей, починає витрачати весь свій час на спроби довести все, чим займається, до недосяжно ідеального стану. І це зовсім неправильно. Будь-яка дитина повинна мати можливість час від часу бути недосконалою, і вона не повинна “їсти” себе за це.

Ніхто з нас, тим більше у дитячому віці, не може бути переможцем весь час та у всьому. І якщо батьки вчасно не скажуть своїм дітям, що це цілком нормально, у дорослому віці вони постійно почуватимуться переможеними.

3. Батьки, які роблять дітей центром свого всесвіту

Багато батьків у буквальному значенні цього слова роблять своїх дітей центром власного всесвіту, даючи їм усе, чого б вони не попросили. Це, звичайно, не обов’язково означає, що з такої дитини виросте нарцис, але це один із факторів, що впливають на формування нарцисичного типу особистості.

Більшість немовлят під час свого розвитку проходять через стадію, яку багато дитячих психологів називають «жахливим дворічним віком». Якщо замість того, щоб у цей період пояснювати дитині, що можна, а що не можна, максимально їй догоджати, це може призвести до того, що дитина вийде з цього процесу, не завершивши його належним чином. На перший погляд, це може здатися втіленою мрією усіх батьків, але насправді це дуже негативна річ. Чому? Та тому, що згодом такі діти стають дорослими, чиє сприйняття навколишнього світу до болю нагадує немовля, і вважають, що оточуючі їм «зобов’язані». Усі оточуючі без винятку.

Під час описаного вище періоду діти повинні усвідомити, що в їхньому світі є й інші люди зі своїми бажаннями, інтересами та межами, які не можна порушувати, і що вони не завжди можуть отримати бажане на перше прохання (або взагалі). Саме під час цього періоду вони усвідомлюють, що потребують інших людей, як і ті можуть потребувати їх, але зрештою вони й оточуючі є окремими та незалежними особистостями. Це нормальна стадія розвитку будь-якої людини. Для гармонійного розвитку маленькі діти потребують чіткої установки певних кордонів, і обмеження їх «хочу».

Коли дітям не дозволяють робити помилки і випробовувати на міцність межі особистого простору та допустимість певної поведінки, вони виростають людьми, які не розуміють, які вчинки виходять за межі прийнятного. Немовлята дізнаються про межі поведінки, порушувати які не слід, найпростішим способом — вони влаштовують істерики, кричать, намагаються маніпулювати оточуючими та демонструють награні емоції… Але якщо з якоїсь причини у відповідному віці вони не дізнаються про ці межі, і не розуміють, що, домагаючись своїх цілей, слід брати до уваги бажання та інтереси оточуючих, вони цілком можуть вирости нарцисами — людьми, які вважають, що весь світ має крутитися навколо них, і вони мають отримувати все, що їм заманеться.

Найстрашніше те, що такі діти потім стають дорослими, все ще переконаними в тому, що влаштовувати істерики для того, щоб отримати бажане — це цілком нормальна і допустима поведінка. Вони щиро вважають, що заслуговують на увагу оточуючих, і якщо ті з якоїсь причини їх не помічають… та як вони сміють!

4. Батьки, які надто сильно хвалять своїх дітей

Багато батьків дуже сильно захоплюються своїми дітьми, щиро вважаючи їх найкращими у всьому, і підлаштовуючи життєві обставини так, щоб ті максимально рідко зазнавали хоч якихось невдач. Образно висловлюючись, навіть коли їхня дитина займає у змаганні останнє місце, вони вручають їм розкішний кубок «за участь», і святкують його вручення більше, ніж сім’я переможців. Але, повірте, якщо ви дійсно хочете добра своїй дитині, вам варто зробити все можливе, щоб вона не стала на цей життєвий шлях.

Як батьки, ви повинні допомогти своїй дитині усвідомити, що вона не завжди перемагатиме, і що вона неминуче буде робити помилки. Усвідомити, що помилки та невдачі – це нормально, і на них можна багато чого навчитися. Навчіть їх емпатії та доброті щодо оточуючих. Покажіть приклад правильної поведінки власними діями. Встановіть їм здорові кордони. У книгах та Інтернеті можна знайти мільйон найрізноманітніших «правил» виховання. Хтось буде говорити, що ви надто хвалите і оберігаєте свою дитину, а хтось, навпаки, вважатиме, що ви це робите явно замало. Але вам у будь-якому випадку потрібно постійно займатися зі своєю дитиною, щоб вона зрозуміла, що ви любите її, але ви не можете прибрати з її шляху всі життєві перешкоди, і що ті межі, які ви для неї встановлюєте, дійсно потрібні.

5. Дзеркало батьків

У багатьох випадках люди, які стали нарцисами у дорослому віці, навчилися своїми шаблонами поведінки у своїх батьків. Коли батьки ставляться до своєї дитини так, ніби вона ідеальна, згодом дитина починає щиро в це вірити. Звичайно, будь-яка дитина потребує певної частки похвали, але якщо батьки почнуть хвалити кожен її вчинок, хоч би яким він був, це може негативно позначитися на розвитку її особистості. І якщо батьки поводяться, як справжнісінькі нарциси, їх діти можуть почати поводитися абсолютно так само.

Вони бачать, як їхні батьки випинають своє его при першій нагоді, живуть так, ніби всі правила у світі писані не про них, і ставляться до інших людей з погано прихованою зневагою. Не варто забувати, що діти найчастіше копіюють своїх батьків у всьому, і вони можуть почати поводитися так само, як вони, навіть не усвідомлюючи всієї негативності такої поведінки.

6. Природа проти виховання

Деякі діти народжуються із меншою здатністю до емоційної емпатії, ніж інші. Їхня емпатія спочатку набагато слабша. Вони виявляють до оточуючих менше співчуття та доброти. Це ще не означає, що вони вроджені нарциси. Це означає лише те, що вони не є вродженими емпатами — і лише.

Більшість рис характеру та особистості будь-якої людини є набутими і сильно залежать від виховання. І якщо нарцисизм людини доходить настільки, що його цілком можна вважати психічним захворюванням, то це, швидше за все, є наслідком того, що його з самого дитинства вчили тому, що йому варто думати тільки про себе, а інші люди не так і важливі. Нарциси бачать оточуючих як об’єкти, здатні допомогти їм отримати бажане, тому що їх цьому навчили. Як і решта людей, вони народилися, вміючи любити, але вони не знають про це, тому що свого часу їх самих недостатньо любили. Втім, далеко не всі недолюблені діти стають нарцисами.

Як розпізнати нарцисичні риси особистості у дітях та компенсувати їх вихованням

Як правило, розпізнати такі риси особистості в дітях не дуже просто, але все ж таки можливо, якщо уважно придивитися до їхньої поведінки.

  • Коли вони починають поводитися так, ніби всі навколишні зобов’язані, батькам варто припиняти подібну поведінку і давати їм зрозуміти, що вони не найважливіші люди в усьому світі.
  • Також діти-нарциси схильні до неконтрольованих нападів агресії, якщо їм суперечать.
  • Слідкуйте за тим, що відбувається, коли вони не одержують бажаного. Найчастіше нарциси виявляють себе у всій красі тоді, коли відчувають загрозу. Вони використовують має его як захист від, як вони вважають, зловмисності оточуючих.
  • Коли ви вказуєте їм на неприпустимість їхньої поведінки, вони можуть «піти в себе» і перестати сприймати ваші аргументи.
  • Нарциси не люблять, коли щось ранить їхню зарозумілість. Коли вони відчувають невдачу, то часто шаленіють і починають огризатися на всіх.

Гірка правда

Побачити всі ці риси характеру у дітях (особливо у своїх дітях) завжди просто. Найчастіше нарциси зовні здаються абсолютно нормальними, і поводяться так, як ви цього від них очікуєте. Дитина в більшості випадків поводитиметься так само, як і інші діти, але іноді все ж таки щось її видаватиме.

Становище ускладнюється тим, що поведінка дорослого нарциса часто схожа на поведінку типової дитини. Діти часто вміють вправно перекладати вину за свої провини на інших. Вони здатні зачарувати вас своєю ангельською поведінкою, а після проявити свою справжню сутність варто вам лише відвернутися.

Найчастіше діти та підлітки виявляють ці риси просто через свій вік. Цілком можливо, що у них немає жодних проблем із психікою, а поводяться так тому, що вони… ну, діти і підлітки. Саме тому важливо звертати увагу на виховний процес, щоб у разі чого постаратися спрямувати розвиток їх особистості в потрібний бік.

Як допомогти нарцисичній дитині

Проблема з поведінкою нарцисичних людей насамперед у тому, що «ліків» від цього психічного стану просто не існує. Але якщо помітити таких дітей у ранньому дитинстві, і постійно працювати разом з ними над їхньою поведінкою, у багатьох випадках нарцисичні риси особистості можна компенсувати позитивнішими її рисами. Однак для цього діти повинні розуміти негативність своєї поведінки та хотіти змінитися.

Дорослі повинні звернути на дітей, які демонструють подібні тенденції, особливу увагу, щоб зробити їхнє майбутнє доросле життя більш повноцінним у сфері соціальних взаємодій. Багато хто стверджує, що нарциси практично нездатні на нормальні романтичні стосунки — насамперед тому, що бачать будь-якого партнера не як кохану людину, а як отримати бажане.

Кілька думок насамкінець

Загалом, якщо вчасно помітити зміни, що відбуваються з нарцисичною дитиною, і відповідним чином змінити її виховання, наголосивши на позитивній взаємодії з оточуючими людьми, така дитина цілком здатна змінитися на краще. А ось змінити погляд на світ дорослого нарциса набагато складніше, навіть якщо він цього хоче, що буває вкрай рідко.

Діти ростуть поруч зі своїми батьками або опікунами, боргом яких є спрямовувати їх життєвий шлях, поки вони не виростуть, і тут важливо дотримуватися балансу. Не вимагайте від них дуже багато, але й не дозволяйте лінуватися. Хваліть їхні досягнення, але знайте міру. Між зневагою та надмірною похвалою тонка грань, але втриматися на ній цілком можливо, якщо поставити таку мету.

Нарциси здатні тією чи іншою мірою зіпсувати життя всім, хто зустрінеться на їхньому шляху, включаючи себе самих. Саме тому так важливо приділяти дітям максимальну увагу, щоб забезпечити їм щасливе та безхмарне майбутнє.

За матеріалами