10 зворушливих історій про справжнє кохання. Тепер я точно знаю, що воно існує!
Територія натхнення

10 зворушливих історій про справжнє кохання. Тепер я точно знаю, що воно існує!

1. Я помітила, що у нього розв’язані шнурівки, і говорю: “Зав’яжи шнурівки!” Він присів, потім підвівся і здивовано каже: “У тебе ж немає шнурків!” І тоді я зрозуміла, що він заради мене готовий багато на що. Десять років разом, розходитися не збираємось”.

2. Ми живемо в одній кімнаті, і коли я сплю, вона намагається не шуміти. Прокинувся одного разу, дивлюся, а вона курсову пише і літери на клавіатурі натискає повільно, щоб не стукати.

3. Восени ми з чоловіком їхали на машині з лісу, і на мене почав спускатись павучок. У мене арахнофобія, я ще не встигла відреагувати, як він без слів прибрав павука — і це враховуючи, що дорога була дуже поганою і вимагала концентрації. Мені було приємно, що я також перебуваю в зоні його уваги.

4. Коли ми ще не були одружені, він витяг мого пса з собачої сварки. Ми разом відступали з місця нападу, в одній його руці був повідець із моїм собакою, в іншій моя рука, і я відчувала, як він тремтить. Досі це одне з найгостріших відчуттів його любові до мене через мого собаку. З того моменту – це наш собака”.

5. Я під час вагітності полюбила настільні ігри. У скрабл ми грали, і я весь час вигравала, тому що він нібито не міг скласти слів довше, ніж “сон” та “дім”. Одного разу, коли я відійшла, він викрав у мене букву “й”, з якою важко скласти слово на полі, і замінив її на букву “а”.

6. Був дурний конфлікт із сусідами щодо гаража. Ми стояли на вулиці, чоловіки мене звинувачували в тому, чого я не робив, а я так спантеличив, що навіть виправдовувався непереконливо. Тоді вона вискочила з машини і почала наступати на цих хлопців, так агресивно захищала мене і вичитувала моїх співрозмовників, що вони стали вибачатися. У результаті всі ми розсміялися, конфлікт був улагоджений. А я тоді зрозумів – моя жінка.

7. Ми один одному вголос читали, коли хтось був зайнятий рутинною роботою. Наприклад, він лагодить мої черевики — я читаю. Я перебираю рис – він читає. Незабутні відчуття. Це було у 90-х, досі пам’ятаю.

8. Іноді вранці я прокидаюся, свіжа, виспана, і радісно кажу чоловікові: “Як прекрасно, любий, що діти вночі не плакали” і по його втомленому обличчі бачу, що вони плакали.

9. У літаку вона показувала мені то хмари внизу, то океан: “Подивися, як гарно. Який захід сонця, тобі видно? Пересядь на моє місце, до віконця”. Їй важливо було не насолодитися красою світу, а показати цей світ мені. А я більше милувався її сяючим обличчям: “Ти бачиш? Тобі подобається” Я бачив і мені подобалося.

10. Дід хворів і вже майже не вставав. Сидів із бабусею на дивані, дивився телевізор. Якоїсь миті він узяв бабусину руку і заховав її собі під футболку. На наші з мамою погляди відповів: “Рука холодна, Маня замерзла”.

Ілюстрації – Yaoyao Ma Van As