Іноді для того, щоб врятувати себе, потрібно врятувати когось іншого
Територія натхнення

Іноді для того, щоб врятувати себе, потрібно врятувати когось іншого

Прибиральницю-п’яничку Ольку, в магазині жаліли. Всі продавці знали, що на роботу вранці вона приходила опухла, але твереза. Мила підлогу, протирала двері, забирала з холодильника прострочку, відкладену її «дівчатами» і виходила на ринок купувати чергову пляшку.

Тільки я, стара завідувачка, пам’ятала, що колись прибиральниця була не просто Олькою, а Ольгою Дмитрівною і моїм замом. Після загибелі чоловіка і доньки в автомобільній аварії Ольги з квітучої 35-річної жінки перетворилася на низьку тінь. Все починалося з «пари чарочок для сну». Далі – більше. Я терпіла, вмовляла. Але потім Ольга «потрапила» на очі комісії і її звільнили.Через пару місяців я застала її на ринку в компанії таких же жінок, які перебирали овочі, і запропонувала прийти в магазин прибиральниць. Але з умовою – на роботу тверезою, а потім роби, що хочеш.

Ольга йшла додому. Того дня за нею біг маленький песик. Видно внюхав запах сосисок, що доносився із пакету. Він то забігaв вперед, то трохи відстaвaв.

Ользі стало шкода маленьку кудлату собачку, жінка дістала з пакету сосиску і дала собачці. Та обнюхала здобич, вильнула хвостом і кудись втекла зі здобиччю в зубах. Так продовжувалося три дні. І Ольгу зацікавило, чому собака не з’їдає сосиску або ковбасу відразу, а втікає. «Може, у неї там цуценята?» – подумала жінка, і замість звичної дороги на ринок, пішла за собакою.

Пес звернув в занедбані гаражі. Ольга тихенько, щоб не злякати малюка, згорнула слідом.Перед нею відкрилася душероздируюча картина. У гаражі, на купі ганчір’я сиділа чумаза дівчинка. Собака поклала сосиску перед нею і, виляючи хвостом, сіла поруч. Дівчинка розламала сосиску наполовину, одну віддала собачці, а другу почала їсти сама.

Ольга охнула. Дівчинка схопилася на ноги:

— Тітенько! Це не я! Це Шпунька вкрала!

— Та що ти, дитинко! Я сама твоїй Шпуньці сосиску дала! Хотите, я вам ще дам!

— Правда?

— Прaвдa! А ходіть зі мною, я вас супом нагодую. – Ольга ледве стримувала сльози.

— Агa, а потім поліції здасте! А ті – в дитячий будинок! – Недовірливо простягла дівчинка.

І тут Ольга згадала, яка неприбрана і запущена у неї квартира з купою пляшок, що стоять під столом, і відразу легко погодилася:

— Не хочете, не йдіть. Я завтра ще принесу.

Весь день, забувши про випивку і голод, Ольга прибирала квартиру. Потім зібрала в пакет дещо з дочкиних речей і лягла спати. Ніч вона спала неспокійно. Снилася покійна донька, і дівчинка з гаражів, і Шпунька.

Вранці весь магазин дивувався. Прибиральниця прийшла до магазину якась свіжа, а погляд більше не був пустим і втраченим. Вона швидко прибралася, схопила з холодильника продукти і сором’язливо підійшла до кондитерського відділу:

— Марійко, мені б цукерок грам двадцять.

— Льодяників, чи що, нa зaкуску, – зaсміялася продавчиня.

— «Білочки» зваж! – набурмосилась Ольга, – дивись, щоб свіжа була!

Схопила цукерки і вискочила з магазину. «Закохалася, чи що?» – пліткували пpодовщиці.

А за рогом Ольгу вже чекала віддана Шпунька. Через три дні жінці все ж пощастило привести Лізу, так звали дівчинку, додому. Вимита й переодягнена дівчинка чинно пила чай і розповідала, як батьки загинули в відпустці, а у бабусі її забрали, тому що бабуся стара. Як погано було в дитячому будинку і Ліза втекла, і якщо знову туди потрапить, знову втече. А Ольга слухала і украдкою витирала сльози.

Вранці Ольга рішуче постукала до мене:

— Ларисо! Ти мусиш мені допомогти!

— Оль, я прям згадала, якою ти була років сім тому! Ну, сідай – розповідай.

Ольга розповіла мені і про Лізу, і про Шпуньку.

— У тебе ж є зв’язки! Допомоги мені опіку оформити.

Скільки прийшлося бігати по кабінетах, щоб довести, що Ольга «чотириюрідна тітка» Лізи, це окрема розповідь. Але тепер вони щасливо живуть втрьох: Ольга, дівчинка Ліза і мудра собачка Шпунька.

Автор невідомий