Спроби догодити тим, хто хоче тебе “з’їсти”, закінчуються завжди однаково.
Заєць, який думає, що вовки його не з’їдять, бо він:
– добре поводиться;
– не заперечує;
– виконує всі їхні бажання;
– демонструє симпатію та підтримку вовкам;
– намагається догодити;
– страждає на стокгольмський синдром.
Будь-який заєць, який намагається співпрацювати з вовками, приречений на поразку. Тому що він – не вовк. Він заєць. Якщо він такий послужливий – це добре. Але це не означає, що до нього ставитимуться з повагою і не зачеплять. Зачеплять. Тому що він не становить жодної цінності і за його знищення не буде ніякого покарання.
Співпрацювати з вовками – не можна. Це не ті люди тварини, з якими співпрацюють. Не плекайте ілюзій. Вовкам треба чинити опір, як будь-яким психопатам і ґвалтівникам.
Не обіймайте чобіт, який намагається вас розчавити.
